Осінь вважається часом підбиття підсумків, роздумів і роздумів. Це час неспішних прогулянок, час кава і улюблених книг, час занурення в самого себе. Самий загадковий і таємничий сезон року. У нашій добірці красивих, душевних віршів про осінь ви знайдете вірші, відповідні кожному вашому настрою.
Настала осінь золота…
Гарні вірші про осінь
***
Осінь. Казковий чертог,
Всім відкритий для огляду.
Просіки лісових доріг,
Заглядевшихся в озера.
Як на виставці картин:
Зали, зали, зали, зали
В’язів, ясенів, осін
В позолоті небувалої.
Липи обруч золотий
Як вінок нареченої.
Лик берези під фатою
Подвенечной і прозорою.
Похована земля
Під листям у канавах, ямах.
У жовтих кленах флігеля,
Немов у золочених рамах,
Де дерева у вересні
На зорі стоять попарно,
І захід на їх корі
Залишає слід янтарний,
Де не можна ступити в яр,
Щоб не стало всім відомо:
Так лютує, що не крок,
Під ногами лист деревний,
Де звучить в кінці алей
Відлуння у крутого спуску
І зорі вишневий клей
Застигає у вигляді згустку.
Осінь. Стародавній куточок
Старих книг, одягу, оружья,
Де скарбів каталог
Перегортає холоднеча.
Борис Пастернак
***
Ах, осінь, ця руда дівиця!
Будь же фарб тільки немає в тобі:
По блакитному небу летять птахи
І сизий дим клубочиться по трубі.
Осінній лист кружляє багряно-червоний,
Чорніють перед зимою вже поля.
І ліс вдалині видніється чудовий –
Від буйства фарб п’яна земля.
І тільки якщо сердиться, бувало,
Просльозиться трохи проливним дощем…
Поки зима природу не скувала,
Вона, жартуючи, грається зі струмком.
Пустунка-осінь з яскравими очима
Дбайливо проводить журавлів…
І розчиниться серпанком над полями,
Коли зима прийде на зміну їй.
Олександр Рязанцев
***
Настало бабине літо —
Дні прощального тепла.
Пізнім сонцем отогрета,
У щелке муха ожила.
Сонце! Що на світі краше
Після зябкого днинки?..
Павутинок легких пряжа
Обвилася навколо сучка.
Завтра хлине дощик швидкий,
Хмарою сонце заслоня.
Павутинки сріблястим
Жити залишилося два-три дні.
Зглянься, осінь! Дай нам світла!
Захисти від зимової темряви!
Пожалій нас, бабине літо:
Павутинки ці — ми.
Дмитро Кедрін
***
Панує осінній лист в природі,
Алеї у святковому вбранні,
Берези – немов на параді,
Нечутно літо вдалину іде…
Чорніють стислі поля,
І береги річок темніють,
І сонечко все рідше гріє,
І мерзне ночами земля.
І тьмяний блиск в мундирах сосен,
І сумно плачуть небеса,
Примовкли пташині голоси,
І царює господарка-осінь.
І як же хочеться тепла!
І як же солодко вабить літо…
Ах, осінь — час для поетів!
Ах, осінь — сумна пора…
Для натхнення і польоту,
Для рим, для рядків, для віршів,
Ах, осінь! В смутку хмар
Ми шукаємо солодке щось…
Андрій Чернишов
***
В осінньому вальсі кружляють берізки,
Жовті листя кидаючи в поділ.
Теплі дні – їх залишилося трошки –
Ніжно пестять суцвіття віол.
Клени янтарно-подпаловым кольором
Вторять берізок, вплітаючись у візерунок.
Даль золотистим заповнена світлом,
Фарбами стиглими радуючи погляд.
Лісом стежки вимальовують етюди,
Ховаючись у затишку шарудить листя.
Тихого полювання осіннє диво –
В краплях грибів серед пожухлої трави.
Клин журавлиний навздогін за літом,
Ставши на крило, потягнувся на південь.
Дощик сумовитий за стаею слідом
Небо накрив сотнею мокрих дерюг.
Осінь спокоєм сповнена і нірваною,
У м’якому блаженстві мрійливих днів.
Смуток увяданья остра і бажана
Близьким фіналом у сумі своїй.
Сергій Кароля
А осінь, так і знай, зіграє в масть…
Вірші про осінь короткі і красиві
***
Я ходжу, сумую один:
Осінь поруч десь.
Жовтим листком в річці
Потонуло літо.
Я кидаю йому коло —
Свій вінок останній.
Тільки літо не врятувати,
Якщо день осінній.
Галина Новицька
***
Насолоджуючись осінньою прохолодою,
по жовтневому лісі йду,
надихатися, чого ще треба?
А вірші до мене самі прийдуть, —
і про червоні грона горобини,
і про казкових птахів снігурів,
і про місяць чарівно-чудовий,
що інших на Русі мені миліше…
Зоя Сергєєва
***
Ніби монетки на мокрому асфальті
Листя берези в калюжах лежать.
Повільно падають,всі вистилають
Жовтим килимом…осинки тремтять.
Можна шарудіти,по алеї крокуючи…
Можна їх збирати в кошик
Разом з грибами,що зникли під ялинкою…
Осінь прийшла і прийшла — благодать!
Автор невідомий
***
Я збираю фетиш осені:
Листя опалого прілий запах,
Тугу раптової ранньої сивини
І пригорщу каштанів засмаглих.
Візьми мене в свою палітру,
Душа поета – лист осінній,
Я також зірвано, кинутий вітром,
На розтерзання миттєвостей.
Адам Божевич
***
Осінь дістала фарби,
Їй багато пофарбувати потрібно:
Листя – жовтим і червоним,
Сірим – небо і калюжі.
Анжела Берлова
Блукаю одна з жовтня…
Вірші про осінь і любов
***
Я люблю його.
Знову осінь.
Я люблю його.
Рудий сніг.
Я люблю його.
Хтось запитає.
«Я люблю його», —
Вся відповідь.
Я шукаю його.
Вечір холоне.
Я шукаю його.
Сходів тьма.
Я шукаю його.
Зітхання нахлине.
Я шукаю його.
Я одна.
Я хочу його.
М’який оксамит.
Я хочу його.
Легкий сон.
Я хочу його.
Брешуть всі карти.
Я хочу його.
Ну а він?
Я люблю його.
Занадто пізно.
Я люблю його.
Чорний хутро.
Я люблю його.
Гаснуть зірки.
Я люблю його…
До біса всіх!!!
Сола Монова
***
Любов і осінь у чомусь ви схожі,
У вас краса і смуток одновременны,
Що душу так раптово розтривожать,
І залишать слід у серці неодмінно.
Любов і осінь в чому-то ви співзвучні
Високими і низькими тонами,
Печаль і радість злиті, нерозлучні,
Пливуть морськими сильними хвилями.
Любов і осінь в чому-то ви єдині –
Приходом яскравим і відходом сірим,
Але немає прекрасніше життєвої картини —
Хоча б недовго бути єдиним цілим.
Автор невідомий
***
Осінь рум’яною дівчиною
По землі холодної ходить –
Ходить ходою багряною
І тепла, на жаль, не просить.
Отшумело швидко літо.
Осінь примарою незримим
Зашурхотів поруч десь,
Приносячи печаль коханим.
Але любов сильніше негоди –
У злива, вітер, град і холоднечу –
Сам твориш людське Щастя
І всередині, а не зовні.
Повертаєш в серці літо.
Немає в природі «краще-гірше».
І щасливий, і зігрітий,
Ти біжиш по кляксам-калюжах!
Олексій Селев
***
Осінь — вона не запитає,
Осінь — вона прийде.
Осінь — вона питанням
В синіх очах завмре.
Осінь дощами ляже,
Листям замете…
По спорожнілих пляжам
Повільно побреде.
Може бути, ти помітиш
Руду смуток листя,
Може бути, мені відповіси,
Що ти згадуєш?
Або ось це небо,
Синє, як вода?..
Що ж ти раніше не був,
Не приходив сюди?
Нехай мені не сниться літо,
Я тобі посміхнусь.
А під бровами десь
Трохи причаїться смуток.
Десь за синню весен
Хто-небудь засумує…
Мовчки лягає осінь
Листям на шляху…
Ірина Левінзон
***
Золота осінь розкидала листя.
На узліссі розчервонівся клен.
Теплих днів залишилося в жовтні так мало,
І з берізкою тихо обнімався він.
Взмахивал гілками, згадуючи літо,
Сонячне диво, висоту небес.
Ласкаві фарби раннього світанку,
М’які тумани і зелений ліс.
Як купалися разом з буйною грозою,
Танцювали кроною скажений фокстрот.
Вмивалися вранці свежею росою,
Полоскали з вітром синій небосхил.
Збігло літо. Потьмяніла просинь.
Стали дні коротші, важче туман.
І вже господинею розгулялася осінь,
Приміряючи до лісу яскравий сарафан.
Листочки гублячи, клен кружляє берізку.
Палахкотить досхочу вогненний багаття.
Боязко поправляє вітер їм зачіску,
Обережно гладить золотий килим.
Октябрила осінь жовто-червоною фарбою,
На поділ кидала листям уклін.
На узліссі, дбайливо і з ласкою,
Обіймав берізку почервонілий клен.
Сергій Кароля
Осінній кава – солодкий мед з найтоншої гіркотою полину…
Гарні душевні вірші про осінь
Осіннє роздуми
Не хочу нікуди поспішати,
Не дозволю душі метушитися,
Мені б в зорях прозорих протривати
І спокійне небо пити.
Доторкнутися до пожухлої листі,
Приголубивши цю тендітну старість,
Розділити з нею сердечну радість,
Що зараз тихо дихає в мені.
І загадкою проплисти над землею,
Зелень очей розчинивши в осінньому,
Це ти ілюзорною тінню
Висвітлюєш мені шлях золотий.
Наталія Баух
Осінній смуток
Я оттаиваю, я блаженствую,
Поринаючи у світ запашний чаю,
А на вулиці дощ головує,
Мокрі листя у калюжі кидаючи.
Вітер стогне і б’ється в рыданьях,
Хтось поруч тужливо зітхає,
І смутну пісню прощання
Осінь сумно мені наспівує.
Наталія Баух
***
Що є осінь?
Осінь танцює свій вальс листопада,
З вітром обнявшись, не відчуваючи біди.
Голі плечі приємна прохолода,
Падають листя, порожніють сади.
Осінь-красуня в музику танцю
З вітром холодним пішла з головою.
Час квапить, їм довелося розлучитися,
Чується вітру голодного виття.
Осінь впала на жовте листя,
Сльози стікають по червоних щоках.
Вітер на осінь впала злиться,
З люттю рве золоті шовку.
Що ж є осінь? Зрозуміти він не може,
Де її ніжність і шепіт листя?
Хто ж їм у цьому нещастя допоможе?
Вітер не знає… А знаєте ль ви?
Андрій Кобелєв
***
Я чую подих осені
Прохолодне, нудотно-свіже,
Дерева з пурпурною сивиною
Ласками вітру зніжені…
Кленами пахнуть вулиці,
Дощем і сирими туманами,
І небо сумно хмуриться,
Світися рваними хмарами.
А яскраві листя мокрі
В долоні зібрати хочеться
І перед розкритими вікнами
Розсипати їх соковитими фарбами
Хочу в тиші заплутатися
Від крапель дощу сховатися
Боса бродити по вулицях
В прозорому і легкому платтячку.
Ольга Зіміна
***
Подаруй мені, осінь, крапельку дощу,
Де жовте листя мокра дорога.
Ліс, як у казці завмер, скидаючи лист,
Між голих гілок чути вітру свист.
Подаруй мені, осінь, журавлиний крик,
В калюжах на асфальті сонця яскравий відблиск.
Де струмок грайливий змив край дороги,
Проклавши з листя шлях в осінній рай.
Володимир Задумів
Серпень ночами вже сумує…
Скоро осінь вірші
Ще прозоре повітря без дощів,
І в золотих променях сади і парки,
Але нитка часів прядуть сиве парки,
І жовтий лист мерехтить серед гілок.
Так, не поспішаючи, осіння пора
Прихід свій позначила не явний,
У вересень серпень переходить плавно,
Зміщуючи у літа осінь вектора.
Квітковий світ поблекнул і притих,
Все менше фарб, ноток многозвучных,
Все частіше в небі пропливають хмари,
І в мій блокнот прагне сумний вірш.
Лариса Кузьмінська
***
Літа, як і грошей, вічно мало,
Скільки не тягни, все не вистачає,
І під крик розпалених галок
Літо день за вдень помітно тане.
Натякає вітер: скоро осінь,
Птахи швидко в зграї зберуться.
І між дерев просинь,
А шовку небес дощами ллються.
Все щільніше туману покривало
До дзеркала озерного лягає,
І грибів у лісі чимало стало,
Грибникам в сиву рань не спиться.
Під росою до землі схилилися трави,
Жовтизна мелірує забарвлення.
Мовчазними стоять діброви —
Військо витязів зі старої казки.
Міддю зібрана в моїй скарбничці
Теплота від сонячного світла,
Але крізь крихітну проріз-дірку
Витікає потихеньку літо.
Олена Воронець
***
Сходить осінь плавно на поріг,
Її прекрасно в позолоті плаття,
Її ніжні прохолодні обійми,
З листя чудовий вінок.
Вона сідає мовчки біля вікна
І складає трепетні рядки,
Вона мудра без фальші, без мороки,
Не самотня, але завжди одна.
Я так люблю її прекрасний лик,
Я так люблю її чарівний шепіт,
Дощу її трохи приглушений тупіт,
І птахів прощальний і надривний крик.
Все в ній зрозуміле, близьке і знайоме,
Але дивно своєю простотою,
Вселяє в душу радість і спокій
Своєю блаженною і сладкою знемогою.
Лариса Кузьмінська
***
Осінь тільки взялася за роботу,
тільки вийняла пензель і різець,
поклала кой-де позолоту,
подекуди впустила багрец,
і забарилася, ніби вирішуючи,
прийматися їй сяк чи так?
То отчается, фарби заважаючи,
і в смущенье відступить на крок…
То зайде від злості і в клапті
всі порве нещадною рукою…
І раптово, болісною вночі,
знайде величавий спокій.
І тоді вже, зібравши воєдино
всі усилья, роздуми, шляхи,
намалює таку картину,
що не зможемо ми очей відвести.
І притихнем, ніяковіючи мимоволі:
що тут зробити і що тут сказати?
…А вона все собою незадоволена:
мовляв, не вийшло знову.
І сама знищить все це,
вітром здує, заллє дощами,
щоб отмаяться зиму і літо
і спочатку почати через рік.
Маргарита Алигер
Нехай ваша осінь буде затишною і приємною і в ній не буде місця тузі і смутку. Пам’ятайте, не осінь в нашій смутку винна, а лише в душі відсутність весни.
А тут ви знайдете гарні вірші про осінь для дітей різного віку:
Вірші про осінь для дітей
Вірші про осінь російських поетів
Вірші А. С. Пушкіна про осінь
Тільки послухайте, як чудово поєднання осінніх пейзажів і саксофона!
