З початку жовтня 1942 року бойова активність німецько-фашистських загарбників під Новоросійськом помітно впала. Фашистські солдати, неабияк пошарпані в жорстоких серпневих і вересневих боях, все більше відсиджувалися в окопах, а по ночах з гарячковою швидкістю зводили укріплення. Будували бліндажі, вогневі точки і спостережні пункти. Перед їх траншеями з’явилися дротяні загородження в кілька рядів, мінні поля.
Не сиділи склавши руки і ми. Так само, як і противник, намагалися глибше заритися в землю. В цей час 796-й артилерійський полк отримав поповнення особового складу. Серед прибулих був і новий командир 7-ї батареї старший лейтенант К. Н. Баранов. Показали новому комбатові вогневі позиції знарядь, познайомили з особовим складом, розповіли про партійно-політичній роботі.
Від вечері він відмовився, заявивши, що повечеряє на спостережному пункті. Взявши худий наплечника, Баранов разом зі старшиною Махониным пішов на НП.
Хто міг тоді подумати, що ця зустріч буде останньою, після якої його вже більше не побачимо ніколи.
Близько 22.00 командир батареї з НП повідомив, що його хвилює якась метушня на передньому краї супротивника — ліворуч і праворуч від безіменної висотки, на якій знаходиться батарейний спостережний пункт. Баранов спробував уточнити обстановку у командира взводу управління батареї молодшого лейтенанта Лівого, який вів спостереження за діями гітлерівців з бойових порядків піхоти, але зв’язку з ним не було.
Враховуючи небезпеку становища, старший лейтенант Баранов запросив до телефону старшого по батареї Локтіонова і наказав: дві гармати з розрахунками тримати в повній бойовій готовності, до відкриття вогню, решті особового складу — відпочивати. Локтіонов віддав розпорядження і повернувся до телефоністам.
Через годину-півтора до нас долинула сильна рушнично-кулеметна стрілянина на передньому краї. Дзвонимо командиру батареї на спостережний пункт, але зв’язок виявляється порушеною. Посилаємо телефоністів на лінію. Чекаємо — не дочекаємося. Нарешті, зв’язківці дають про себе знати. Підключившись до дроту, що йде від вогневої позиції, вони передають, що порив знайдений приблизно 500-600 метрів, але іншого кінця «нитки» від спостережного пункту немає, дістатися туди теж не вдалося, так як там іде бій.
Задзвонив телефон. Зв’язок вогневої позиції з капітаном К. В. Булатовим встановлена. За його наказом відкриваємо вогонь батареєю. На допомогу залучається і 3-я батарея. Завдання одне: озлобити безіменну висотку, вдававшуюся в оборону гітлерівців, на якій знаходився спостережний пункт Баранова, і не допустити проникнення сюди фашистів. По команді Булатова стріляємо хвилин 25-30.
Знову телефонний дзвінок на вогневу. Командир дивізіону запитує: чи вдалося встановити зв’язок із спостережним пунктом і немає повідомлень від Баранова. Але ні того, ні іншого не було.
— Справа погань, — підсумовує командир дивізіону, — Німці прорвалися з флангів і оточили спостережний пункт батареї. Про Баранове ні слуху, ні духу.
Знову ведемо артилерійський вогонь по заздалегідь підготовленим цілям, намагаючись знищити вклинившегося противника. Але змінити становище на краще — врятувати командира батареї і трьох перебували з ним воїнів — так і не вдалося.
До ранку ситуація прояснилася, і наші припущення підтвердилися. Німці, дізнавшись, що на нашому передньому краї, перед безіменній заввишки, мало піхоти, з двох сторін групами до роти кожна проникли через нещільні бойові порядки стрілецьких підрозділів, оточили батарейний спостережний пункт і захопили його. Правда, перекинутий сюди стрілецький батальйон до 8 години ранку вибила фашистів з висоти. Але про Баранове та інших людях жодних відомостей не було.
На НП знайшли магазин від пістолета ТТ та відірваний ремінець. На землі були видні сліди жорстокої боротьби. Вірити в погане не хотілося, але це був факт. Так і зависали в наказі і в журналі бойових дій полку: 14 жовтня 1942 року потрапили в оточення і пропали безвісти командир 2-ї батареї старший лейтенант К. Н. Баранов, червоноармієць-радист М. С. Дудченко, старший розвідник молодший сержант Д. Д. Назаренко і червоноармієць-зв’язківець Н. В. Шавров.