Рухаючись по польській землі, батальйон 56-ї гвардійської танкової бригади підійшов до Гольбергу.
На західну околицю міста першим пробився молодший лейтенант Макурин з трьома танками і взводом автоматників-десантників. Сталося так, що головні сили поотстали і нечисленного загону ось вже другу добу доводилося відбиватися від узяли його в щільне кільце гітлерівців. Знаючи це, танкісти батальйону наполегливо прагнули на допомогу товаришів, кроша снарядами кам’яні паркани і будинки з засіли там фаустпатронщиками.
Противник, підтягнувши свіжу протитанкову батарею, посилив вогонь. Від прямого попадання загорілася тридцятьчетвірка, оборонялася праворуч. Ніхто з неї не вийшов.
Через кілька хвилин дві болванки одна за одною потрапили в танк, який тримав оборону лівіше від Макурина. Машина не загорілася, але радист-кулеметник доповів по рації, що в живих залишився лише він один. Молодший лейтенант, залишивши за себе Степана Тюленєва, різко штовхнув над головою кришку люка і, зістрибнувши з броні, кинувся до сусіднього танка під щільним вогнем ворога. Скочив у відкритий радистом люк. Пролунали два постріли — і в повітря злетіли уламки двох ворожих гармат, виставлених на пряму наводку.
Не унимающиеся фашисти розпочали чергову атаку, важко сказати вже який за рахунком. І Макурин, і Тюленєв б’ють осколковими. Снаряди, рикошетируя об стіни будинків і бруківку і вибухаючи в повітрі, січуть гітлерівську піхоту. Захлинулась і ця атака. Сильно поріділа ворожа ланцюг, залишивши купу трупів, відсахнулася.
Тепер супротивник змінив тактику; звідкись згори вдарив по раніше підбитої машини фаустпатрон. Танк загорівся. Макурин і радист-кулеметник вискочило з полум’я під кулі ворожих автоматників. Молодий кулеметник одразу ж загинув. А молодший лейтенант встиг заховатися за ріг будинку.
Помітивши, де зосередилися фаустпатронгцики, Макурин з чотирма десантниками через чорний хід забрався на третій поверх кутового будинку. Відчинивши двері однієї з кімнат, побачили з десяток фашистів, изготовившихся до стрільби. На вимогливу команду «хенде хох!» вгору піднялася лише кілька рук, а з далекого кута кімнати полетіла в коридор гранату з довгою дерев’яною ручкою. Прийнявши в повітрі кувыркающуюся гранату, Макурин волейбольним ударом повернув її назад у кімнату. І сам він, і його хлопці в ту ж мить кинулися на підлогу за простінком. Всі гітлерівці були знищені. Тепер з цього будинку вже ніхто не погрожував танку Тюленєва.
Зібравши автоматників, Макурин попрямував до своєї тридцатьчетверке. Степан побачив товаришів, які повертаються з небезпечної вилазки, і від душі зрадів цьому. Але раптом групу приховали клуби диму та полум’я. Автоматники кинулись в укриття, а молодший лейтенант залишився нерухомий на бруківці.
Степан хотів одразу ж кинутися до свого командира, але побачив, що простягається перед танком вулицю, яка проглядалася далеко в глибину, втягується колона з шести бронетранспортерів. В голові її повільно повз «тигр».
Командир взводу автоматників молодший лейтенант Сергєєв з Тюленєвим прийняли рішення: десантники, пробравшись до перехрестя, закидають гранатами два останніх бронетранспортера, щоб створити таким чином «пробку», а Степан візьме на себе «тигра» і чотири наступних за ним бронетранспортера.
Повільно рухається важкий німецький танк, ще повільніше тягнуться секунди. За розрахунками Тюленєва Сергєєв з автоматниками вже повинен досягти обумовленого місця. В казенник стовбура досланий подкалиберный снаряд, а перехрестя прицілу підведено до точки, де належало з’явитися «тигру».
Ось в прицілі позначився спершу стовбур з набалдашником, за ним — ступінчаста лобова броня танка, а ось в перехрестя вповзає борт з чорно-білим хрестом. Одночасно з дзвоном гільзи, викинутої полуавтоматикой, і приглушеним бронею пострілом, Степан побачив, як судорожно сіпнувся і зупинився T-VI. Потім його охопило полум’я. Невеликий довертання вежі — і ще один постріл. Спалахнув бронетранспортер з піхотою. За ним вибухнув наступний, потім загорілося ще два. А в хвості колони відважні автоматники Сергєєва, закидавши гранатами дві машини, поливали вогнем выскакивающую з машин піхоту.
В цьому бою танкісти і десантники знищили всю ворожу колону і понад шістдесят гітлерівців, захопили в полон механіка-водія «тигра».
Коли, нарешті, батальйон прорвав кільце оточення, з штурмової групи Макурина в живих залишилися тільки сім автоматників і один неповний танковий екіпаж. Від надлюдського напруження і втоми всі вони буквально валилися з ніг.
Після Гольдберга були запеклі вуличні бої в містах Бунцлау (нині—Болеславец), Наумбурзі, Лаубане і в багатьох інших населених пунктах, назви яких здебільшого закінчувалися на «дорф». Гітлерівці чинили опір з фанатичною завзятістю приречених.