За тридцять з гаком кілометрів до Берліна – Історичний документ

Намагаючись відстрочити свою неминучу загибель, верховоди фашистського рейху змушували німців під страхом смерті битися за кожен будинок, кожну вулицю, за кожен населений пункт.

Були мобілізовані резервісти і нестройові, і всі кинуті в бій. Тепер ми все частіше зустрічали підрозділу старих і безвусих молодиків-фаустпатронщиков, яких силою зброї гнали на вірну загибель есесівці з загороджувальних загонів.

До Берліна, куди ми пробивалися ось вже кілька діб, залишалося якихось тридцять з гаком кілометрів. Здавалося б, година ходу на середньому газу — і ми там. Але на війні простір і час нерідко перебували в самих неймовірних відносинах.

Ось на нашому шляху стала крутою стіною залізничний насип з єдиним чернеющим в глибині тунелем. Перші два танки намагалися з ходу прорватися через нього, але обидва при виході з протилежного боку були підбиті.

Батальйон за наказом гвардії майора Рибакова, рассредоточившись по укриттях, зупинився.

Комбат і начальник штабу видерлися на верхівку насипу і, не звертаючи уваги на розриви ворожих снарядів, почали пильно вивчати розташування противника. Ми, сидячи в бойових машинах і на їх броні, бачили: наші сміливці-командири, щохвилини ризикуючи собою, ламають голову над тим, як, не допустивши більше втрат, прорватися крізь цю зяючу в насипу діру.

Ми теж мозговали над важким завданням. Механік-водій Микола Орлов пропонував проскочити тунель на максимальній швидкості і, сховавшись за гарячими танком, вдарити по фашистах з гармати. Його підтримав і молодший лейтенант Ушаков і командир гармати Тюленєв. А коли командирів тридцятьчетвірок викликали до головного, комбатовскому танку, весь екіпаж вже був готовим, прориватися першим. Степан навіть запевнив друзів, що йому потрібно на кожного «тигра» всього-на-всього по одному снаряду — і ті навіть рыкнуть не встигнуть.

Ушаков бігом повернувся до машини. Прохання екіпажу задоволена. Через кілька хвилин тридцятьчетвірка, набираючи швидкість, зник у тунелі. І ось посипалися один за іншим два гарматних пострілу, по звуку — з гармати Т-34. А далі танкові гармати — наші і німецькі — загриміли упереміж.

— Вперед! — пролунала команда майора.

За тридцять з гаком кілометрів до Берліна   Історичний документ

По іншу сторону насипу нашим очам випала така картина: за палаючої тридцатьчетверкой вкривається танк Ушакова; Степан Тюленєв веде вогонь по «тиграм», два з них вже палають чорно-помаранчевими смолоскипами, а шість або сім, відстрілюючись, задкують назад.

При виході з тунелю всі інші тридцятьчетвірки батальйону віялоподібно розгорнулися вправо і вліво і майже одночасно вдарили по ворогу з гармат. Ось ще два німецьких танки огорнулися димом, а решта, розвернувшись на повному газу, почали тікати.

Так, завдяки ініціативі одного екіпажу, його хоробрості і майстерності в оволодінні грізною бойовою машиною була виконана важлива бойова завдання, і наші танкісти жорстоко помстилися ворогові за загибель своїх побратимів-гвардійців.

Загибель побратимів… Дуже боляче усвідомлювати, що такі молоді хлопці не дожили до близької Перемоги. Звичайно, ніхто з нас не знав, коли саме пролунає останній постріл, але кожен вірив, що чекати залишилося зовсім небагато, лічені дні.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: