Танк Валентайн | Історичний документ

Не тільки фашистська Німеччина повністю готувалася до війни — противники також не дрімали і створювали новітню зброю, вдосконалювали вже наявне. Зрозуміло, найбільше важливі людські ресурси, але кількість солдатів у 20 столітті було швидше другорядним питанням. Керівництво країн-учасниць займав питання техніки — адже з її допомогою можна вирішити багато проблем. Людину легко вивести з гри, зі зброєю справа йде набагато складніше. Особливо якщо ми говоримо про танки-бронемашинах, які сіяли навколо себе руйнування і залишалися практично невразливими.

Про німецьких танках ходили легенди — що вони були найбільш непорушними, могли стріляти на далекі відстані (що було правдою — деякі танки, наприклад, Королівський Тигр, міг обстрілювати позиції противника с 4 км). Тому потрібно було придумати відповідь на таке потужне зброя. Ще одним пунктом були легкі піхотні танки — у них була порівняно невелика маса, хороша прохідність. В цьому питанні найбільше досягли успіху британці — їх танки Черчілль і Валентайн стали самими знаменитими «піхотинцями». Сьогодні ми розповімо про найбільш численному танку Великобританії, який був в ходу навіть через 10 років після закінчення війни — танк Валентайн.

Історія створення

Вже наприкінці 1930-х років стало зрозуміло, що на Європу насувається війна. Причому постраждають дуже багато країн. Ті держави, які були незалежні від інших, почали оглядати свій військовий арсенал, адже ніколи не знаєш, коли і як почнуться військові дії, чим тебе здивує потенційний противник. Тому британський уряд переймається створенням піхотного танка ще в 1938 році. Спочатку всі проекти були суто приватними через них відповідала компанія «Віккерс». Креслення нової машини були створені на основі попередніх танків — крейсерных, але з урахуванням нових технологій.

У лютому 1938 року перші креслення нового танка були представлені керівництву країни, однак успіху не мали. Проект швидко завернули. Однією з причин називалася невдала конструкція вежі, яка не дозволила б командиру танка займатися своїми прямими обов’язками. Для вежі була розроблена і гармата 40 мм калібру. Якщо б у військових було більше часу, вони б приділили деталей танка більше уваги. Але час підтискав. Німеччина вже стягала свої війська до європейських кордонів. Тому довелося брати те, що пропонували. Через рік, у квітні 1939 року, «Віккерс» почав випускати перші танки, що отримали назву Валентайн. І закипіла робота.

Кілька версій назви

Одні кажуть, що танк отримав своє ім’я на честь свята св. Валентина, коли проект був відданий військовому міністерству. Але, звичайно ж, це не так — папери лягли на стіл 10 лютого. Інші кажуть, що Валентайн — абревіатура перших літер повної назви заводу «Віккерс». Треті стверджують, що танк названий на честь конструктора Джона Валентайна. Кожен може вибрати ту версію, яка йому до душі. Але повернемося до машини.

Довжина танка була близько 5,5 метрів, вміщувала в себе 3 людини — механіка-водія, навідника і командира танка (в цьому відношенні Валентайн був класичним танком). Броня на башті була близько 60 мм — небагато, враховуючи, що важкі танки мали набагато більш товсте покриття. Борт машини був ще тонше — 30 мм. Двигун був не надто потужним — 135 кінських сил. Максимальна швидкість, яку міг розвинути танк — 25 км на годину. Перші машини надійшли в армію в 1940 році. Вони були оснащені деякими деталями, до цього не використаними в озброєнні.

Наприклад, в зоні механіка-водія було два люка для посадки і висадки, які закривались зсередини автоматично. Вежа розраховувалася на двох-трьох чоловік. Під сидінням був запасний люк для евакуації екіпажу. До гармати кріпився також кулемет (що використовувалося практично у всіх танках). Так як випускалися різновиди Валентайна, то і деталі озброєння теж були неоднаковими. У якихось моделей була гармата більшого калібру — 75 мм (Валентайн 9), в інших збоку на борту кріпилися димові гранатомети (Валентайны 8, 9, 10, 11). Так як Великобританія була лідером за кількістю колоній у світі, країни Співдружності також випускали танки для своєї армії, враховуючи клімат, рельєф місцевості.

Боєкомплект стандартних Валентайнов з гарматою калібру 40 мм становив у середньому 60 ударних пострілів. Для спостереження за боєм був встановлений перескоп з круговим оглядом. Крім цього, у вежі перебувала міні-радіостанція з радіусом дії до 10 км (у більш пізніх моделях радіус був збільшений до 25 км). Двигун мав 6 циліндрів. На деяких моделях були встановлені карбюратори, на інших — дизельні двигуни. Гусениці були взяті від крейсерных танків і модифіковані. Валентайны випускалися не тільки в самій Англії, але і за її межами. Величезною популярністю танки мали в Канаді. За програмою ленд-лізу поставлялися в СРСР, де користувалися великою популярністю (всього їх налічувалося близько 3000).

Танк Валентайн | Історичний документЧервону Армію вже в кінці 1941 року. Наші водії і командири давали досить змішані відгуки про Вале-Тані.

З одного боку, це були відмінні піхотні танки, повністю укомплектовані, характеристики були високі (в 1942 році в Англії був навіть відправлений запит на збільшення числа поставок). Однак радянські механіки-водії не мали досвіду водіння такого танка, машина була досить складною у використанні, часто ламалася і виходила з ладу. І самий головний аргумент — клімат. Він виявився не по зубах «гостям» з Британських островів. Звичайно, озброєння відігравало не останню роль — 40 мм гармата була слабкою зброєю у війні з німцями, які постійно модифікували свої танки. Часто на багатьох Валентайнах на радянських заводах замінювали гармати і кулемети на вітчизняні.

Валентайн брав участь у війні майже від початку до кінця. В Європі останній раз він вийшов (вірніше, виїхав) на бій після висадки союзників у Нормандії, після чого був визнаний застарілим і відправлений на пенсію«. На Східному фронті і в СРСР аж до середини 1945 року Валентайны продовжували брати участь в бойових діях. Після війни танки були зняті з озброєння і стали просто купою металобрухту. Єдина країна, що продовжував використовувати Валентайны, була Нова Зеландія. Останній танк став ломом в 1955 році.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: