Для підтримання високої бойової готовності на батареях вводилося обов’язкове чергування знарядь в нічний час. Спостережний пункт 2-ї батареї переносився на безіменну висотку, що південніше Шесхариса і майже на самому узбережжі. Звідси добре було видно Новоросійськ і проглядалася велика гладь моря, уходившая в бік Кабардинки.
Значно активізувалися дії нашої артилерії вночі. Батареї періодично відкривали бентежний вогонь, робили нальоти за деякими цілями. Велося спостереження з передових НП за вогневими точками противника, вивчалася його вогнева система. Час від часу піхотою надсилалися розвідники в тил ворога.
У середині листопада німці відновили наступ. Основні зусилля ворога спрямовувалися на те, щоб прорвати нашу оборону, що проходила по висот 535,5 (перед Цукровою Головою), 276,9 і безіменної у гори Довга, вийти на Кабардинський перевал, оволодіти селищем Кабардинка і відрізати нашу угруповання під Новоросійськом. Бої на цьому напрямку носили запеклий характер.
Зазнавши ряд невдач у наступі і зазнавши великих втрат від артогня, гітлерівці по достоїнству оцінили силу ударів нашого артилерійського полку і стали посилено полювати за вогневими позиціями (ВП) і спостережними пунктами його батарей.
Необхідно було приховати угруповання артилерії і її бойові порядки. З цією метою успішно використовувалися помилкові вогневі позиції і кочуючі гармати.
Тільки починало сутеніти, як по 1-2 знаряддя з батареї знімалися з основних позицій, виїжджали на Приморське шосе. Діючи в якості кочують, вони займали заздалегідь підготовлені помилкові капоніри, відкрили з них вогонь по фашистах. Потім швидко спішилися, переїжджали в інше місце, знову вели стрілянину. Німці приймали ці позиції за справжні, обрушували на них удари артилерії, мінометів і навіть авіації, але вже по порожньому місцю.
Так, одне з знарядь 2-го дивізіону на світанку відкрило підготовлений заздалегідь вогонь по цілях на горі Довга. Після зняття знаряддя з помилковою ВП противник протягом дня кілька разів вів по ній вогонь, викинувши до 50 снарядів туди, де стояв зроблений з дерева і пофарбований у зелений колір макет гармати. Це траплялося не так уже й рідко.
На п’ятому кілометрі Приморського шосе була обладнана і зазначена помилкова ВП гаубичної батареї. Одне або два «знаряддя» спостерігалися фашистами з боку Новоросійська, і вони часто обстрілювали їх важкими снарядами. На десятки метрів площа навколо цієї т. н. «батареї» німецька артилерія суцільно перепахала розривами снарядів і хв.
Боротися німцям з нашими кочівними знаряддями було не під силу, так як накривати їх з першого пострілу залпами батарей вони не встигали. Треба було мати абсолютно точні координати цілі, за лічені секунди обробити дані оптичній або звуковий зарубки, передати необхідну команду на батарею. За цей час наше знаряддя змінювало позицію.
Поряд з кочівними широке застосування у період боїв в гірничо-лісистій місцевості під Новоросійськом отримали пристрілювальні знаряддя. На озброєнні 796-го артполку були 76-мм гармати і 122-мм гаубиці. На кожну з цих систем виділялося по одному знаряддю, які пристреливали за два репера. Потім визначалися пристрілювальні поправки для всіх батарей і полк був готовий вести масований вогонь усіма своїми знаряддями одночасно.
Використовуючи дані пристрілювальний знарядь, наш артилерійський полк у грудні 1942 року завдав кілька масованих ударів по противнику. Зокрема, такі нальоти були зроблені з офіцерського казино в районі клубу моряків в Новоросійську, на залізничному вузлу і з 105-мм батареї ворога в Камишовій балці за цемзаводом «Жовтень».
Майже чотири місяці жорсткої оборони в горах не пройшли даром. У частині виросли чудові бойові командири-артилеристи. Серед них особливо виділялися заступник командира полку майор Стрункин, командири дивізіонів Булатов і Крутовський, командири батарей Цогоєв, Вінюков, Гагара, командири взводів Орлов, Охмат, Саморуков, Агалиев, Бегерусь та інші. Це були прекрасні майстри своєї справи.