Реванш – Історичний документ

Перша атака 56-ї гвардійської танкової бригади по звільненню Троянова провалилася. Настрій — гірше не придумаєш: всі тяжко переживали загибель бойових товаришів і втрату танків. Однак наказу на взяття села ніхто не відміняв. Значить, треба готуватися до повторної атаки, тепер вже денний. У ході підготовки була проведена ретельна рекогносцировка, визначені орієнтири, враховані складки місцевості і намічені цілі.

Танковій роті «Приморський комсомолець» належало атакувати Троянів з фронту. Хлопці мовчки сиділи в танках і чекали, коли капітан Миколаїв, зайшовши з тилу зі своїм ударним загоном, дасть умовний сигнал.

Миколаїв вдало обійшов село і, з’явившись там, де гітлерівці не очікували радянських танкістів, не кваплячись оцінив обстановку, вказав кожному командиру танка, механіку-водію їх завдання і без єдиного пострілу рвонув до центру населеного пункту. Коли фашисти схаменулися, було вже пізно: гармати, кулемети і гусениці діставали вбитих ворогів всюди. Прорвавшись до центру Троянова, капітан, як було умовлено, дав сигнал — червону ракету.

— Вперед! — продзвенів в навушниках команда.

Танки, атакуючі Троянів з фронту, противник знову зустрів прицільним вогнем, щоправда, не таким щільним, як вранці. Рев двигунів, брязкіт гусениць, лункі постріли танкових гармат, частий дріб кулеметів і пронизливий свист болванок, здавалося, заповнили весь простір навколо.

Обидва Бориса Петров і Фірсов, — здається, вже з перших хвилин бою відмінно зрозуміли один одного і діють чітко. Їх танк весь час маневрує, часто робить короткі зупинки — і влучно б’є гармата. Але ось густі сплески розривів перегороджують йому дорогу. Невже накрили? Ні, тридцятьчетвірка, вся в «саднах» від осколків, виринула з диму і знову мчить вперед. Судячи по точності пострілів, Борис вже з лишком помстився за Гуріна і продовжує збільшувати рахунок.

Влучивши паузу, ми з Кожанова схоплюється і кидаємося слідом за наступаючими, кланяючись летить назустріч з жахливим свистом металу. Поки все йде благополучно. До крайніх хат Троянова залишається метрів п’ятсот. Але якими непомірно довгими виявилися ці метри і болісно довгими хвилини!

По танку Петрова одна за одною вдарили дві болванки, пробивши борту і бак з пальним. Охоплена вогнем машина пройшла ще десять метрів і зупинилася. З полум’я вискочив командир, покатався по снігу і метнувся до лобової частини танка. А люк заряджаючого так і залишився закритим.

Ми перебіжками під свист куль і осколків кинулися туди. А коли дісталися, те, що побачили на закривавленому і вкритий кіптявою снігу, залишилося в пам’яті на все життя. Перед догорающим танком лежали убиті ворожими чергами молодший лейтенант Петров і механік-водій Фірсов. Стрілок-радист і заряджає залишилися в машині.

Атака продовжується. Все ближче і ближче танки до околиці. З тривогою спостерігаю за своїми машинами. І ось, вже проскочивши ворожу траншею, механік-водій екіпажу Масленнікова Третяк хвацько підминає гусеницями гармату.

Гітлерівська піхота, вискакуючи з траншей, пускається навтьоки. Далеко втекти загарбникам не дали кулемети.

По машині Масленнікова, яка прорвалася на вогневі позиції ворожих артилеристів, в упор б’ють гармати. Від болванки, пронзившей борт, спалахнуло дизельне паливо, яке миттєво палаючої струменем стало розливатися під двигун і ящики зі снарядами. Але танк продовжував рухатися. Ще раз гримнула гармата, поклавши в гущу ворогів осколковий снаряд. Потім пролунав удар десь в районі трансмісії. Молодший лейтенант дав команду залишити танк.

Командир, заряджаючий і стрілець-радист вискочили благополучно. Третяк, явно ризикуючи життям, включив другу передачу, поставив на потрібні обороти привід ручного газу і тільки після цього викинувся через командирський люк з палаючої машини. Тридцятьчетвірка, оповита чорними клубами диму — полум’я ще не вирвалося назовні, — продовжувала невпинно рухатися вперед, прямо на ворожу батарею. Артилерійська обслуга, бачачи, що наближається страшний охоплений танк, б’є по ньому в упор, але танк насувається. Розрахунок, кинувши знаряддя, в жаху розбігається. Вже перед самою гарматою в тридцатьчетверке здетонувала боеукладка, і Т-34 своїми уламками накрив знаряддя.

Реванш   Історичний документ

Екіпаж Масленнікова по неглибокій борозні поповзом пробирався назустріч своїй піхоті. Фашисти, буквально очманівши, обсипали вжимающихся в землю танкістів градом куль. Над головами гвардійців безугавно свистіли, збиваючи землю і суху траву, кулеметні черги. На одній з ділянок борозна виявилася дрібніші. Тут застогнав і затих назавжди стрілок-радист. Заряджаючого Івана Карнукова дістала відразу три кулі. Але бойові друзі не залишили його в біді. Масленніков і Третяк волоком витягли пораненого Карнукова в безпечне місце і незабаром здали під опікою медиків.

Більше втрат при взятті Троянова у нас в роті не було. Прорив танків з тилу і стрімка атака з фронту зробили свою справу. Останніми снарядами і чергами танкісти і автоматники добивали фашистів вже в самому Троянове. На головній вулиці села, яка з невеликим ухилом спускалася вниз, стояв покинутий і паніці «тигр».

Автоматники, «прочісуючи» сараї, погреби, виловили групу есесівців, яких вирішили доставити в штаб бригади. Здавалося, якби не конвой, жителі, виливаючи гнів до окупантів за їх звірства і наруги, розтерзали б цих носіїв людиноненависницької моралі, розгнузданого розбою і терору.

Зате зі сльозами радості і братніми обіймами зустрічало населення Троянова своїх визволителів — воїнів-гвардійців 56-ї танкової бригади.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: