Прорив оборонної лінії «Маргарита» | Історичний документ

20 грудня на ділянці фронту 4-ої гвардійської дивізії почався штурм оборонної лінії «Маргарита». Авіація і артилерія проробили в позиціях супротивника широкі проломи, піхотинці-гвардійці довершили прорив. Полки дивізії кинулися на Секеш – фехервар.

В тих боях багато воїни здійснили героїчні подвиги. Знаряддя 7-ї батареї знаходилися прямо в ланцюзі настають піхотинців батальйону капітана Новікова.

Саме на артилеристів направили фашисти вістрі контратаки. Дев’ять бронетранспортерів, заповнені есесівцями, стрімко наближалися.

Розрахунки Мусіна, Шевцова, Гергеля і Ковальова не здригнулися. Перший залп, другий. Три бронетранспортери палають, есесівські автоматники залишають машини, і тут їх наздоганяє кулеметний вогонь.

Шість ворожих машин повертає назад. Через деякий час контратака повторюється, але з тим же результатом. Коли поранення отримали навідники гармат, лейтенанти Кулик і Тарасенко зайняли їх місця.

На полі бою палають ще два «фердинанда». Але вогонь наших батарей поступово слабшає: на кінець снаряди. Фашисти відчувають це і роблять відчайдушну атаку. Зв’язківці, розвідники, офіцери штабу з гранатами в руках готові вступити в бій. І тут…

До артилерійських позиціях мчать дві кінні вози зі снарядами. На передній у повний зріст стоїть гвардії рядовий Сергій Сальников, вимахує батогом і, перекриваючи гуркіт бою, кричить:

— Тримайся, хлопці!

В десяти метрах від батареї героя скосила ворожа куля. А снаряди полетіли в атакуючих гітлерівців. З дев’яти машин фашистам вдалося врятувати тільки дві.

Я і зараз з глибокою вдячністю думаю про связистах — рядових Синяві, Терехове, Ларине, Савине. Безперебійна зв’язок під час бою важлива не менше боєприпасів. Хлопці раз відновлювали пориви, а під час гітлерівських контратак бралися за автомати.

Фашисти видихалися. І тоді настала наша черга. «Маргарита» була прорвана, звільнені міста Бичка і Секешфехервар. За цей подвиг військам 3-го Українського фронту салютувала Москва, а Верховний Головнокомандувач оголосив подяку. 188-тисячна ворожа угруповання у Будапешті була оточена.

Тоді-то і сталося ще одне зло: фашисти підло вбили наших парламентарів, які передали пропозицію радянського командування припинити безглуздий опір.

Замкнули кільце війська приготувалися до облоги. Наш дивізіон вивели у резерв комдива. Тут, під Будапештом, ми і зустріли 1945 рік.

Ввечері отримали нагороди, привітали один одного, повечеряли, а коли пробило північ, вирішили провідати хворого командира 9-ї гаубичної батареї старшого лейтенанта Толстогузова. Тільки ми з Ковалем вийшли з бункера, назустріч командир 2-го дивізіону капітан Литашов.

— Німці! — випалив він.

— Де, скільки?

— Десант з Комарно.

Дивізіон підняли по тривозі і разом з гвардійцями 3-го полку поспішили до місця висадки десанту. В бій вступили і тут же відчули всю міць удару гітлерівців. Становище склалося критичне. Фашисти притиснули нас до гірського хребта.

Нам наказано з настанням темряви залишити район боїв і виходити до населеного пункту Байня на з’єднання з основними силами. Але як перестрибнути гірський хребет?

Допоміг один місцевий житель — чех. Він непогано володів російською і розповів, що існує вузька ущелина, а за нього прокладена вузькоколійка. Начальник штабу дивізіону капітан Каплун провів розвідку і підтвердив слова чеха.

Прорив оборонної лінії «Маргарита» | Історичний документ

Ми буквально з-під носа ушилися від німців і через кілька годин були по іншу сторону хребта. Важче довелося 7-ї батареї на кінній тязі. Разом з піхотинцями 3-го полку артилеристи капітана Денісова прикривали виходили з оточення частині і тепер прокладали собі шлях в скелях.

Над ними безперервно літали ворожі літаки-розвідники. Але гвардійці мужньо подолали всі перешкоди.

Розкидана несподіваним танковим тараном 4-я гвардійська дивізія знову зібралася в бойовій кулак і зуміла протистояти противнику на своїй ділянці і з боку Будапешта, і з боку прорывавшихся до оточеним гітлерівцям частин.

Билися, виходить, на два фронти. Фашистам вдалося подекуди потіснити наші війська. Відбивши атаки супротивника, 3-й гвардійський полк, який підтримувався артилеристами 3-го дивізіону, перейшов у наступ і відновив втрачені позиції.

Рідшали ряди піхоти і розрахунки батарей. Залишки техніки і особового складу 1-го та 2-го дивізіонів поповнили наш дивізіон. І ми стали називатися артилерійської групою підтримки піхоти.

 

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: