Перший день Яссо-Кишинівської операції розповідь учасника | Історичний документ

Наступальні бої вимагають багато жертв. Втрати так великі, що від полків дивізії і залишаються в основному одні назви. Тому нас знову відводять на поповнення. Наказ говорить:

«Здати на плацдармі займаний рубіж, артилерійські знаряддя, транспортні засоби і засоби зв’язку і під покровом ночі переправилися на східний берег».

В ніч на 1 Травня 1944 року всі полки 4-ї гвардійської Апостолівської Червонопрапорної стрілецької дивізії були у селі Глинне, де і відсвяткували День солідарності трудящих.

Район дислокації командування визначило недалеко від Одеси. Наш полк розташовувався поблизу села Кассель, інші полки — в найближчих лісах.

Сумну звістку приніс мій друг капітан Каракумов: під час бомбардування ворожої на марші загинув наш товариш Володя Раєвський. Відважний і розумний офіцер. У нас в бліндажі зібралися всі, хто починав службу з Володею. Пом’янули і мовчки розійшлися.

Дивізіони поповнилися до штатного розкладу, отримали бойову техніку, транспорт, засоби зв’язку, зброю, боєприпаси. По можливості замінили обмундирування. І потрібно віддати належне трудівникам тилу, в порівнянні з колишньою технікою, нова була значно досконаліше.

Тепер належало опанувати нею. Чим ми і займалися щодня, а іноді і вночі, протягом трьох з гаком місяців. Бойову готовність перевірив командир дивізії полковник Парфьонов. Перед строєм він сказав:

— Товариші гвардійці! Ви дні і ночі займалися бойовою і політичною підготовкою. Це не пройшло даром. Оголошую вам подяку. Бажаю успіхів.

Прокотилося гучне «ура».

А незабаром серпневої вночі ми покинули обжиті землянки і бліндажі і на своїх транспортних засобах рушили до лінії фронту. Марш-кидки проходили строго наміченим маршрутом і тільки вночі.

До того часу фронт в Білорусії просунувся на захід на сотні кілометрів. Звільнені Мінськ, Вільнюс. Наші війська підійшли до межі фашистської Німеччини, перетнули кордон Польщі. На півдні справи йшли не так успішно. Але це пояснюється тим, що Верховне командування стягнуло значні сили в напрямку головного удару.

Тепер настала і наша черга. На марші стало відомо, що дивізія входить до складу 46-ї армії. Наші сусіди — 34-а і 40-а гвардійські дивізії. Це і був складу 31-го гвардійського корпусу під командуванням генерала Бобрука.

Перед нами молдавські села Толмаз і Чобручі. Це південь Тирасполя і зовсім поруч з Глинистим, яке я вже згадував. За відомостями розвідки дивізії, яку ми змінили, села перетворені у вогневій оборонний вузол. З’ясувалося, що ось вже місяць майже немає перестрілки. Вирішено нічим себе не проявляти, готуватися до наступу.

Обладнали вогневі позиції, спостережні пункти. Прямо в яблунево-грушевому саду. Плодів на деревах було більше, ніж листя. Бійці їли їх з великою насолодою. Пристрілювання вели, але тільки одним знаряддям. Спостереження за переднім краєм противника велося і вдень, і вночі.

Зв’язківці встановили стійкий зв’язок з батареями, штабами, НП, ПНП. Роботи вистачало всім: розвідникам, обчислювача, розрахунками, штабістам. Чим краще ми підготуємося, тим менше братських могил буде після бою. Воювати-то ми вже навчилися.

19 серпня пройшла генеральна репетиція. Ранок 20 серпня. Тиша. Туман. Гвардійці мовчки снідають. Доведеться обідати і навіть вечеряти? Цього не знає ніхто. Зв’язківці чаклують біля телефонів та рацій.

— Стежка, як чуєш?

— Київ, нормально.

— Стежка, зрозумів, порядок.

Всі розрахунки зайняли свої місця. Останні хвилини перед артилерійської атакою. Тишу розрізають залпи «катюш». Заговорили дружно і наші батареї.

З спостережного пункту видно суцільний вал розривів, передній край супротивника заволікається димом і пилом. Дві години йде артпідготовка. Здається, там, де рвуться снаряди і міни, не залишилося нічого живого.

Перший день Яссо Кишинівської операції розповідь учасника | Історичний документ

Дві червоні ракети означають початок атаки піхоти. Зараз ми дізнаємося результати своєї стрільби. Так, у відповідь вогонь рідкуватим, і гвардійці 3-го стрілецького полку, форсувавши старе русло Дністра — Турунчук, оволоділи селом Толмаз і повели наступ на Емоклию.

В районі Каушан противник відкрив сильний орудийно-мінометний вогонь, і у фланг настають під прикриттям 10 самохідних установок вдарили гітлерівські автоматники. Тут позначилася майстерність наших батарейцев і полкових артилеристів Івакіна. Вони підпалили три машини противника і допомогли радянським піхотинцям відбити контратаку.

Наша авіація вже панувала в повітрі. Штурмовики прасують фашистські позиції, винищувачі вартують небо від бомбардувальної авіації ворога. В той день льотчики, штурмани, стрілки особливо старалися: адже 20 серпня—День авіації.

До кінця дня Емоклия теж наша. Фашисти відступають. Так пройшов для нас перший день операції, що увійшов в історію Великої Вітчизняної війни Яссо-Кишинівської.

Тепер головне — не дати фашистам закріпитися. Значить, треба гнати їх і вдень, і вночі. Командування укомплектовано передовий загін, в який увійшли рота автоматників, батарея мінометників і наша 7-я артбатарея. У загін увійшли також зв’язківці, розвідники, розрахунки протитанкових рушниць (ПТР).

Передовий загін пішов вперед. Разом з хорошими вістями приходять і сумні. Загинув начальник розвідки дивізіону Нечепуренко.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: