Перегороджуючи шлях німцям на Кавказ – Історичний документ

Гітлерівці рвалися на Кавказ. Одночасно із захопленням 21 серпня 1942 року станиці Неберджаевской противник вийшов до Нижнебаканскому.

22 серпня бої вздовж дороги Неберджаєвська — Новоросійськ поновилися. Діючи, як і завжди за шаблоном, німці рано вранці пробомбили і обстріляли наше розташування. Потім по дорозі і узбіччях пустили шість танків, позаду яких йшла піхота. Гітлерівці, мабуть, не розраховували зустріти сильний опір і наближалися до оборони в повний зріст.

7-я батарея негайно приготувалася для боротьби з танками. Перше знаряддя, яке стояло на повороті дороги, підпустили головний танк противника метрів на 300 і по команді старшого сержанта Піменова відкрило вогонь. Снаряд зробив недолетів. Танк рвонувся вперед, прагнучи вийти з-під обстрілу. Пролунав другий постріл. Снаряд влучив прямо в гусеницю. Ще два постріли — і танк загорівся. З нього вискочили гітлерівські танкісти і кинулися навтьоки.

Значної шкоди наступаючим нанесла гітлерівцям 6-я батарея.

Втративши три танки та багато піхоти, німецько-фашистські загарбники відмовилися від лобових атак і до 14.00 стали просочуватися на лівому фланзі оборони навчального батальйону. Під покровом лісових заростей ворожі автоматники непомітно проскочили через передній край, близько підійшли до вогневих позиціях 6-ї батареї і відкрили вогонь. Над батареєю нависла серйозна небезпека. Однак спроби гітлерівців захопити гаубиці виявилися марними. Через деякий час гармати стріляли по фашистах з нових вогневих позицій.

Підводячи підсумки цих коротких за часом, але дуже запеклих боїв з гітлерівцями, начальник політвідділу 77-ї стрілецької дивізії в политдонесении на ім’я начальника політвідділу 47-ї армії писав:

«Добре показали себе в бою артилеристи 239-го артилерійського полку, курсанти 1-ї роти навчального батальйону і 7-ї роти 276-го стрілецького полку. Особливо відзначилися в бою підрозділи старшого лейтенанта Крутовского (1, 6 і 7-я батареї 239-го артилерійського полку) на підступах до станиці Неберджаевской. Знаряддями тов. Крутовского було розбито 5 німецьких танків, які згоріли. 22.VIII.42 р. на шосе у напрямку до Неберджаевской здалося до двох батальйонів німецької піхоти. Крутовський підпустив піхоту на найближчий приціл і наказав відкрити вогонь. В результаті цього бою вогнем артилерії було знищено до батальйону піхоти противника».

І далі:

«Мужньо вели себе бійці і командири 6-ї батареї 239-го артилерійського полку. Незважаючи на те, що всі автоматники противника обійшли батарею з трьох сторін, вона, прикриваючись своїм вогнем, вийшла на нове місце і знову посіла бойовий порядок».

Про подвиги воїнів дивізіону Крутовского писала фронтова газета.

Бої на підступах до Новоросійська ставали все гарячіше. Часто вони не вщухали ні вдень, ні навіть вночі.

Радянські воїни билися на землі, в повітрі і на морі, перегороджуючи шлях німцям на Кавказ. Рядовий Митрофан Пилипович Головін із Жаль у складі диверсійного загону брав участь у бойових операціях на Кубані. Командував цим загоном капітан А. Н. Смирнов.

«В осінню вересневу ніч 1942 року успішно перейшли лінію фронту, — згадує Головін М. Ф. — заглибилися в тил противника на 60 кілометрів. Наше завдання полягало в тому, щоб виявити штаб німецької частини і розгромити його. До цій справі ретельно готувалися. Вели спостереження, вивчали розташування постів охорони, силу противника. Коли все було підготовлено, в 2 години ночі за сигналом капітана Смирнова напали на штаб. Знищили охорону, перерізали лінію зв’язку, захопили цінні документи. Сапери замінували дороги. Напад було таким несподіваним, що німці не відразу оговталися. Втрат з нашого боку не було, а наш загін був чималий: понад 70 осіб. По шляху відходу знищили до 40 машин з вантажем, які йшли до передової. Полонених не брали, так як возитися з ними було колись.

Перегороджуючи шлях німцям на Кавказ   Історичний документ

Під містом Гарячий Ключ німці підготували велике стадо худоби для відправки в Німеччину. Охорону легко перебили, худобу забрали і передали нашим людям.

Друга операція була по захопленню гори Семашхо. Зробити це треба було будь-якою ціною. Зайшли до противнику з тилу. Підніматися було дуже важко: сипалися камені, в очі летіла пил, вітер, туман. Три дні і три ночі вели запеклий бій. Ворог був відкинутий за річку Пшиш. До останніх днів мого життя мені цієї гори не забути. Тут загинув мій земляк Торохов Василь Миколайович.

Третя операція, яку повинен був провести диверсійний загін, полягала в тому, щоб проникнути в тил ворога по напрямку до Новоросійська. Підступи до висотці, яку треба було захопити, були дуже важкі. Все кругом заміновано. Йшли слід в слід. Коли добралися до зазначеного місця, з криками «ура!» захопили сопку. Взяли в полон 120 німців і багато було вбито. Німці в паніці почали відходити.

Незабаром прилетіли ІЛ-2, які ми викликали по рації, і стали бомбити противника. Все вкрилося чорною хмарою диму. Потім були бої на інших фронтах, були поранення і контузії».

У період з 19 по 23 серпня німці понесли на нашому напрямі значні втрати. Але, незважаючи на це, вони вперто йшли вперед.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: