Останні слова героя СРСР

До села залишилося всього лише якихось чотириста метрів. Розвідники доповідають, що в селі сильне пожвавлення. Зникнення коменданта викликало там тривогу. Німці готуються до оборони. Тепер всі можуть вирішити не тільки хвилини, а секунди. Бій буде програно, якщо гарнізон встигне приготуватися до оборони.

— В ланцюг, приготуватися до атаки! — командує гвардії підполковник Ян Райнберг.

Лижники розсипаються ланцюгом.

— Бігом вперед! — лунає наступна команда.

Всі біжать в гору по глибокому снігу в бік села.

Люто затявкал кулемет дзоту, що прикриває підступ до села. Пронизливо зажужжали кулі, серед атакуючих піднялися хмарки сніжної пилу.

Перед залегшей ланцюгом лижників у весь зріст піднімається підполковник Райнберг.

— За мною! Вперед, хлопці! Ура! — гримить над полем бою його голос.

Точно ураган спрямовуються вперед бійці. Замовкає забросанный гранатами дзот. Лижники вже в селі. Починається очищення будинків.

Бій був коротким, але жорстоким. Частина німців намагалася чинити опір, частина бігла, частина зникла. Якогось офіцера гвардії старшина Аболтинь витягнув з російської печі, кількох німецьких солдатів знайшли в погребі. Якийсь німець босоніж і намагався втекти по засніженому полю.

Через годину Монаково повністю в наших руках.

У селі розміщувався штаб німецького окремого батальйону. Ворог був повністю розгромлений. Супротивник втратив до 200 солдатів і офіцерів. Було взято трофеї: 1 далекобійна артилерійська батарея, 12 протитанкових гармат, 10 рацій, багато радіоприймачів, 180 коней, 100 возів і саней, 8 польових кухонь, склади продуктів і військового майна.

Перша частина бойового завдання виконана. Село, зайняте. Почалося виконання другої, не менш важкою частини. Село треба було втримати, поки до нього не проб’ються стрілецькі батальйони, наступаючі фронтально.

Противник пішов у контратаку. З заходу на село рухалися чотири танки з десантом автоматників у 50-60 осіб. Контратака для лижників не була несподіванкою. Вони вчасно зайняли оборону. Бійці підпускали танки на відстань 100 метрів. Потужним автоматним і кулеметним вогнем гвардійці знищили ворожий десант. Танки, випустивши по домівках кілька термітних снарядів, повернули назад, без десанту вони вести бій не могли.

До вечора лижники Райнберга відбили вісімнадцять контратак. Положення загону погіршився. Село горіло. Наполегливо чинив опір противник затримав підрозділ стрільців, рвавшееся на допомогу лижникам, у яких вже закінчувалися боєприпаси. Німці дедалі гострішими атакували. Противник підтягував все нові і нові сили.

На якийсь час йому вдалося роз’єднати лижний загін. Роти гвардії старшого лейтенанта Савицького довелося вести бій абсолютно ізольовано від інших. То в одному, то в іншому місці з’являлися танки і самохідні гармати противника. Вдаривши по кілька разів прямою наводкою, вони зникали, щоб трохи згодом з’явитися вже в іншому місці. Німці знову намагалися кинути на село танковий десант, але він був зустрінутий автоматним і кулеметним вогнем.

В цьому бою геройською смертю поліг командир лижників гвардії підполковник Ян Райнберг. Його останні слова були:

— Хлопці! Вперед! Тільки вперед!

Село було у вогні й диму. Все знову і знову на нього нападав металевий злива. Люди, зціпивши зуби, не відчували ран. У гулі вибухів, у бурхливому полум’я і клуби диму вони немов чули голос улюбленого командира:

— Хлопці! Вперед! Тільки вперед!

— Вперед! — на цей раз це означало вистояти, утриматися на місці, наперекір смертельного вогню. Вистояти, вистояти, вистояти! Ні про що інше не думали тепер бійці. І люди навіть не помітили, що вже зовсім близько гримить бій, який ведуть підійшли на виручку товариші.

Одні тліючі головешки лишилися від села Монаково, коли до нас підійшли підрозділи полку гвардії полковника Юревица. Але люди Райнберга вистояли до кінця.

Останні слова героя СРСР

Після бою на розритому артилерійськими снарядами поле на схилі висоти, де стояло село Монаково, з’явився горб з простим дерев’яним обеліском, яких на фронтових дорогах залишилися сотні і тисячі. Солдатські руки ретельно вирізали на металевій табличці слова, присвячені своєму командирові «Гвардії підполковник Ян Райнберг. Загинув геройською смертю в бою за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Вічна слава героям!»

Нині на цьому місці встановлено меморіал Героя Радянського Союзу Яну Райнбергу, обессмертившему своє ім’я в боях за Батьківщину.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: