Королі Франції завжди відігравали значущу роль в житті як країни, так і на політичній арені. Самим знаменитим правителем став Людовик XIV, який сидів на троні довше інших королів – 72 роки. За цей час він підніс Францію на небувалу висоту. Звичайно, всередині країни були свої проблеми – голод, брак грошей, високі податки із-за постійних воєн. Але, тим не менш, країна процвітала – 17-18 століття стали епохою Просвітництва, культури, поезії. Багато імениті письменники і драматурги створювали свої шедеври як раз в цей період.
У 1715 році помирає старий Людовик. Йому було 76 років – він не дожив до свого 77 дня народження лише 4 дні. Перед цим йому довелося пережити чимало страшних і тривожних моментів – помер його син, старший Дофін Людовик, потім помирає від віспи його онук, теж спадкоємець – та не один, а з дружиною та старшим сином. Залишається лише молодший, якому на момент смерті прадіда виповнилося лише 5 років. Він-то і був призначений спадкоємцем великого короля-Сонце.
Ранні роки
Майбутній правитель народився у Версалі 15 лютого 1710 року. Ніщо не віщувало того, що дитина коли-небудь займе трон Франції – він був лише другим сином і носив титул герцога Анжуйського. У 1711 році помирає його дід, через рік – батьки, один за іншим. Потім з-за недбалості лікарів від віспи помирає старший брат. І так дворічний Луї стає єдиним законним спадкоємцем престолу.
З-за того, що він був єдиною надією старого короля на продовження династії, малюка постійно опікали, не упускали з уваги, стежили за його здоров’ям. Можна сміливо стверджувати, що у Франції на початку 18 століття настав династичний криза – з численного королівського сімейства у живих залишилася лише жменька людей. А спадкоємець – лише Луї. Згодом ця гіперопіка змінила характер майбутнього короля – не в кращу сторону.
1 вересня 1715 року 5-річний хлопчик став королем, майже так само, як його дід колись. Звичайно, поки він був неповнолітнім, всю владу в своїх руках зосередив племінник Людовіка XIV – Філіп Орлеанський. Він був фактичним главою держави, навіть у той час, коли Луї досяг повноліття – сам король не горів бажанням займатися державними справами. А варто було б – у Франції за непопулярних реформ вибухнула економічна криза, придворні угруповання боролися між собою за вплив на короля та вигідні посади при дворі. В 1723 році короля Людовіка коронували в Реймському соборі і оголосили повнолітнім. Із-за боязні раптової смерті молодого короля його поспішили помолвить з 4-річною кузиною, іспанською принцесою Маріанною Вікторією (самому Луї було 12 років).
Після смерті Філіпа Орлеанського новим регентом стає Луї Конде де Бурбон, вкрай непопулярний у французів міністр. Він вирішує, що іспанська наречена ще занадто мала для одруження, і підібрав королю нову наречену – їй стала дочку скинутого короля Польщі Станіслава Лещинського, Марія, яка була старша Луї на 7 років. У шлюбі народилося 10 дітей, з яких семеро дожила до похилого віку.
З-за поразки у війні країна занурилася в ще більшу кризу, оскільки державі доводилося збирати нові надходження або переносити деякі військові податки в мирний час для погашення не виплачених військових боргів.
Потрібні були нові податки, але парламент відмовився розглядати їх. Людовик видав указ, згідно з яким парламент повинен коритися королю, але той продовжував упиратися. У відповідь король зняв з усіх посад, що викликало невдоволення народу. Однак Луї до нього не було ніякого діла. Він займався полюванням і приділяв увагу своїм фавориткам. Коли йому натякнули, що монархія так довго не протримається, він відповів – після нас хоч потоп.
Король Людовик помер від віспи, якою заразила його чергова фаворитка, 10 травня 1774 року. Він став другим після свого прадіда, хто так довго утримував владу в своїх руках. Йому було 64 роки.
Прийнявши від свого предка розкішну імперію, Луї швидко перетворив її в бліду тінь Франції короля -Сонце. А його онук, який став наступним королем Людовіком XVI, і зовсім втратить престол. разом зі своєю головою. Але це вже інша історія.