Криваве неділю 9 січня 1905 року | Історичний документ

Кривава неділя починалося як мирний протест незадоволених сталеливарників в Санкт-Петербурзі. Розгнівані поганими умовами праці, економічним спадом і тривалою війною з Японією, тисячі робочих пішли до Зимового палацу, щоб просити Миколи II про реформу. Але царя в той день у палаці не було, а запанікувавши солдати, не знайшовши іншого рішення, почали масовий розстріл страйкуючих людей.

У будь-який інший період така подія могла налякати народ і надовго відбити бажання до страйків, але не тоді. Авторитет царя падав, а невдоволення сформованим в країні режим зростала. Згодом, саме події «Кривавого неділі» послужать поштовхом до початку загальних страйків, селянських заворушень, вбивств і політичної мобілізації, більш відомих як революція 1905 року.

Передумови

Економічний підйом 1900 р. викликав сплеск промислового зростання, але практично ніяк не позначився на законодавстві праці. До початку ХХ століття робочий праця в Росії оцінювався дешевше, ніж у всіх країнах Європи (власне, саме низькі зарплати і залучали іноземних інвесторів). Робітники працювали в жахливих умовах: по 10,5 годин шість днів в тиждень, але були відомі і випадки з 15-часовими змінами. Не було вихідних у свята, лікарняних і пенсій.

Гігієна та рівень безпеки також залишали бажати кращого, нещасні випадки і травми на виробництві були звичайною справою, а постраждалим навіть не виплачували компенсацію, просто звільняючи недієздатних співробітників.

Власники фабрики часто обкладали штрафами робітників за запізнення, перерви в туалет, розмови і навіть спів під час зміни! Більшість робітників жили в переповнених багатоквартирних будинках або старих сараях, належать їхнім роботодавцям; в житло такого типу, як правило, проживало надмірна кількість людей, самі будинки були старі, а зручності опалення і каналізація – працювали з перебоями.

Невдоволення таким ставленням до праці, а також той факт, що переважна частина виробництв перебувала в містах, спровокували бродіння революційних ідей в середовищі. Незадоволеність робітників умовами, в яких вони працювали, неухильно зростала, але стала особливо гострою в останні місяці 1904 р. Цьому чимало сприяли важка й кровопролитна війна з Японією і економічна криза.

Зовнішня торгівля падала, державні доходи скорочувалися, змушуючи компанії звільняти тисячі робітників і ще більше посилювати умови роботи для тих, хто залишився. Країна занурилася в голод і злидні, щоб хоч якось вирівняти доходи, підприємця збільшили ціни на продовольство на 50%, але підвищувати заробітну плату робітникам відмовлялися.

Георгій Гапон

Не дивно, що такі умови породили в країні хвилю заворушень та інакомислення. Намагаючись якось змінити існуючий режим, робочі формували робочі секції», діяльність яких спершу обмежується дискусіями, згодом переросла в акції страйку.

Деякі з таких страйкових комітетів очолював Георгій Гапон, священик і уродженець України.

Гапон був красномовним і переконливим оратором і зразковим активістом. Сергій Зубатов – голова особливого відділу департаменту поліції, помітив видатні ораторські здібності Гапона, і запропонував незвичайну посаду. Зубатов був в курсі революційних рухів, але виступав проти політики відправляти всіх незгодних на каторгу.

Замість цього, він запропонував Гапону очолити революційний рух, тим самим керуючи робочими “зсередини”. Але надії Зубатова не виправдалися: Гапон, працюючи в тісному контакті з обнищавшими і голодуючими робітниками, в кінцевому підсумку прийняв їх бік.

В грудні 1904 року майстер А. Тетявкин без видимих на те причин звільнив чотирьох робітників – членів робочої секції Гапона, спровокувавши хвилю обурення на заводі.

На зборах робітників було вирішено “тихо і мирно” призупинити роботу до тих пір, поки начальством не будуть виконані умови – звільнення Тетявкина і відновлення на заводі втратили свої посади робітників.

Директор Путилівського заводу, переконаний у неспроможності висунутих проти Тетявкина звинувачень, зажадав припинити страйк, в іншому випадку погрожуючи звільнити всіх робітників без винятку.

Увечері 4 січня делегація з 40 різних робочих цехів на чолі з Гапоном пішла до директора зі списком вимог, в якому в числі інших був 8-годинний робочий день.

Криваве неділю 9 січня 1905 року | Історичний документМиколи II в той день у палаці не було, він знаходився в Царському Селі в 25 км від столиці.

Побачивши багатотисячну юрбу робітників, офіцери викликали охоронний гарнізон палацу, щоб охороняти всі точки входу. Коли робітники підійшли, солдати почали масовий обстріл. Достеменно невідомо, чи це наказ або самовільні дії солдатів. Кількість жертв, за різними джерелами коливається від 96 до 200 чоловік, а революційні групи наполягали на ще більшій кількості.

Реакція

Події «Кривавого неділі» висвітлювали по всьому світу. В газетах Лондона, Парижа та Нью-Йорка Микола II зображувався як жорстокий тиран, а в Росії царя незабаром після подій і зовсім охрестили «Кривавий Микола». Марксист Петро Струве назвав його «Народним катом», а сам Гапон, який у подіях 9 січня дивом уникнув куль, заявив: “Бога більше немає. Немає царя!”

Кривава неділя спровокувало масові страйки робітників. За деякими даними, в січні-лютому 1904 року тільки в Санкт-Петербурзі страйкували до 440 000 чоловік. У найкоротші терміни страйку Петербурга підтримали і мешканці інших міст — Москви, Одеси, Варшави і міст країн Прибалтики.

Пізніше протести такого роду стали більш узгодженими і супроводжувалися чітко сформульованими і підписаними вимогами політичної реформи, але протягом 1905 року царський режим, безперечно, переживав один з найважчих періодів за свою трехвековую історію. Коротко події “Кривавого неділі” можна позначити такими положеннями:

  • Російські робітники на виробництві працювали в жахливих умовах за мізерну заробітну плату і терпіли вкрай зневажливе ставлення з боку роботодавців;
  • Економічна криза 1904-1905 років погіршив і без того погані умови життя і праці, зробивши їх нестерпними, що призвело до формування робочих секцій і бродінню революційних настроїв у масах;
  • У січні 1905 року робітники під проводом священика Гапона підписали петицію з вимогами для царя;
  • При спробі передати петицію, робочі потрапили під обстріл солдатів, які охороняли Зимовий Палац;
  • “Кривава неділя” стала, по суті, першим сигналом про неможливість далі миритися зі сформованим царським режимом і свавіллям влади і, як наслідок, революції 1917 року.
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: