Працювати Кафур пішов рано, хотілося допомогти батькові. Чому саме Кафур вибрав спеціальність складача, хлопець і сам не міг пояснити. Прочитав оголошення про прийом учнів в друкарню, заглянув у просторий, заставлений машинами цех, де на його очах народжувалися книги, і сів писати заяву. Згодом Мамедова стали долати сумніви: чи не поспішив він з вибором, напевно, краще було б піти на нафтовий промисел, завод, вчитися морської справи. Однак залишити друкарню вважав себе не вправі — звик, та й робота подобалася.
Про війну він дізнався пізно ввечері. У недільний червневий день Кафур з одним забрався рибалити на самий кінчик рябий кам’янистій коси. Повертаючись додому вже в темряві, здивувався, чому не запалюються вогні. Мати на цей раз і не глянула на принесений їм улов: вона виряджала в дорогу старшого сина.
Брати Касим і Мухтар вже надсилали з армії трикутники листів без марок, у друкарню терміново приймали дівчат замість тих, що пішли на фронт чоловіків, а він, Кафур, як і раніше, стояв у складальних кас з верстаткою, затиснутою в пальцях.
— Твій час не настав. Якщо знадобиться, самі покличемо, досить різко відповів йому у військкоматі похмурий чоловік з двома шпалами на петлицях.
Після роботи та у вихідні дні хлопці з друкарні йшли на промисли розвантажувати труби, допомагали військовим будувати дорогу Кафур останнім кидав роботу.
Верстаючи текст плаката, на якому був намальований палаючий літак Миколи Гастелло, спрямований льотчиком на скупчення німецьких бензоцистерн і танків, Кафур думав: «Мало своїми руками набирати гасла «Помстимося!», «Будь героєм!», потрібно своїми руками знищувати ворога».
Він знову і знову йшов у військкомат, намагався пробитися до самому комісарові і кожен раз опинявся віч-на-віч з похмурим майором. Той дізнавався Кафура, відмовляв у його проханні і часто хапався за трубку трезвонившего телефону.
А в один з серпневих днів майор, побачивши Мамедова, несподівано сказав:
— Приходь на комісію.
Переглядаючи медичний висновок, він запитав:
— Плавати вмієш? І, отримавши ствердну відповідь, кинув: — Відповідний. В моряки підеш.
В районі Туапсе, як і в Севастополі, гітлерівці стикалися з ненависної їм морською піхотою. Оборону найважливішого з ділянок тримав окремий батальйон Чорноморського флоту. До складу його входили загартовані бійці — учасники севастопольської оборони. І серед них — червонофлотець Кафур Мамедов.
Близько Туапсе проходив нафтопровід, який обривався біля моря. Перш за нього качали грозненському нафту. Рідкісні танкери ще тулилися до причалів порту.
— Ми прикриваємо і дорогу до кавказької нафти! — нагадав морякам командир.
— Не бачити їм її як своїх вух, — вирвалось тоді в Кафура.
— Адже червонофлотець Кафур міркує правильно, — схвалив лейтенант.
Саме на ньому, Кафуре, зупинив свій вибір командир роти лейтенант Роман Синицький, коли знадобилося призначити зв’язкового. В цьому невисокому худорлявому хлопчика, якому ще не було й двадцяти, він бачив не просто відважного воїна, людини, готового до самопожертви в ім’я загальної справи. Такими якостями володів чи не кожен з моряків окремого батальйону, який присягнувся померти, але не відійти ні на крок назад. Винахідливість, спритність, вміння миттєво прийняти самостійне рішення, тверезість в оцінці подій — ось що вирізняло Мамедова серед багатьох інших. В руки цього воїна можна було довірити і таємниці, від яких залежала доля роти, батальйону. З тих пір як Кафур став зв’язковим, під ним вбили третю кінь.
Лейтенант Роман Синицький зайвий раз переконався в тому, що Кафур як би народжений бути зв’язковим, дозорним, коли дізнався про те, що трапилося поблизу роз’їзду. Витримки у цього хлопця вистачало на трьох. Пробираючись в чагарниках, Кафур натрапив на двох німецьких солдатів, захоплених збором ожини. Спокуса знищити їх був занадто великий. І багато хто на місці Мамедова скористалися б вигідним моментом. А Кафур, стримавши себе, непомітно пройшов повз солдатів. Він розумів, що не можна ризикувати пакетом, отриманими в штабі. Поблизу від цих німців, можливо, виявляться інші, він приверне до себе увагу.
Швидше звичайного дістався в цей день Кафур до розташування роти. Червонофлотець поспішав доповісти лейтенанту про німців, що з’явилися біля роз’їзду. Послані командиром бійці без шуму захопили обох гітлерівців. Червонофлотців привів Кафур: пакет був доставлений за призначенням, і тепер він міг ризикувати.