КПРС: комуністична партія СРСР | Історичний документ

Протягом всієї історії Радянського Союзу Комуністична партія відігравала одну з ключових ролей у системі державного управління та ідеологічного виховання. Компартія СРСР (КПРС) була єдиною політичною партією в Радянському Союзі і фактично була до 1990 року правлячої структурою.

Тільки в 1990 році Верховна Рада СРСР прийняла закон про анулювання монополії КПРС у країні. Надалі втрата такої монополії стала однією з причин краху СРСР в 1991 році.

Система відносин всередині партії більшовиків

КПРС була створена організацією більшовиків, які в 1912 році відокремилися від партії соціал-демократів (РСДРП). Лідер більшовиків Володимир Ленін придумав механізм так званого демократичного централізму, в основі якого був закладений принцип вільного обговорення основних політичних питань між членами партії.

Вищим органом у КПРС став з’їзд партії, який скликався кожні п’ять років. У період між з’їздами партії верховному органом був Центральний комітет КПРС (ЦК). ЦК збирався зазвичай два рази на рік, а практично весь інший час справами партії керувало Політбюро.

Утворення партії та її ідеологічний фундамент

У березні 1918 року була офіційно створена Російська комуністична партія. Її заснували більшовики після свого приходу до влади в результаті Жовтневої революції 1917 року. Більшовики на чолі з Леніним прийняли рішення перенести столицю з Петрограду до Москви, де їх позиції були міцніші.

Сформувалася така система влади, яку в західній історіографії іноді називають «новим видом імперського режиму». Тобто фактично більшовики тримали владу в країні за рахунок вертикально побудованої Компартії, де панувала жорстка дисципліна, починаючи з центру і закінчуючи регіональними філіями РКП (б).

Завдяки жорсткій дисципліні більшовики змогли націоналізувати всі підприємства і землю на підконтрольній території та провести найважливіші економічні реформи. Ідеологічна платформа партії постійно еволюціонувала. Але її базою залишався марксизм. Ленін неодноразово заявляв, що для перемоги комунізму можна використовувати всі доступні засоби, аж до застосування механізмів ідеологічно чужих режимів, у тому числі буржуазних.

Саме тому Компартія не тільки змогла втримати владу в Радянській Росії, але і перемогла у Громадянській війні, створивши дисципліновану і ідеологічно консолідовану армію. Володимир Ленін був прихильником концепції, що тільки збереження однієї політичної партії в Росії дозволить утримати цю країну від розвалу і анархії. Після смерті Леніна Компартія більшовиків була перейменована в Всесоюзної Компартії більшовиків (ВКП (б)).

В жовтні 1952 року Йосип Сталін перейменував ВКП (б) Комуністичної партії СРСР (КПРС), а Політбюро було перейменовано в Президію.

Вступ у КПРС як форма кар’єрного росту

КПРС була централізованою структурою, її філії були в кожному місті і навіть у кожному селі. Головним завданням партії було підтримання політичної стабільності в країні. Вступ в партію стало першим етапом на шляху побудови кар’єри в радянському суспільстві. Партійні функціонери володіли цілим комплексом пільг і привілеїв.

Наприклад, вони могли отримувати дефіцитні товари та продукти, а також на особливих умовах влаштовувати своїх дітей у вузи і відправляти їх в дитячі табори на відпочинок.

За найскромнішими підрахунками, понад 9% населення країни були постійними членами КПРС. Але вступити в партію було не так просто, як здається. Наприклад, в університетах і на заводах відбиралися окремі громадяни, які отримували право на вступ у партію.

Кандидат повинен був надати рекомендації від діючих членів КПРС або від свого керівництва.

Такі рекомендації відображали лояльність партії і хороше політичне і громадське поведінка. Крім цього, кандидат повинен був надати своє есе на підтримку партії та її ідеалів. Фактично виходить, що вступити в КПРС не можна було добровільно, тобто людини повинні були в неї запросити.

Партійна бюрократія: класична або нетрадиційна еліта?

Працівники радянського державного апарату були елітою в СРСР. Однак таку партійну бюрократію важко віднести до класичної європейської еліти. В більшості своїй, радянські чиновники, які обов’язково входили в КПРС, були вихідцями з селян і робітників. Тому їх рівень освіти залишав бажати кращого.

Здебільшого члени партії були революціонерами. Крім цього, вони виховувалися в дусі беззаперечного підпорядкування вищестоящому начальству. КПРС постійно відчувала гостру нестачу інтелектуалів у своїх рядах, так як останні воліли відділятися від цієї системи як можна далі.

Комуністична еліта в СРСР постійно перебувала під ідеологічним тиском. Всі партійні і державні функціонери виховувалися в обстановці страху за свою кар’єру, вони боялися вступати в дискусії і тим більш мати конфлікти з начальством.

Наслідком такої ідеологічної обробки був той факт, що практично всі учасники зборів одноголосно голосували за одного кандидата, причому робили це навіть якщо самі не підтримували дану кандидатуру.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: