Активну участь у роботі з молоддю брав прибув до нас у листопаді 1943 року секретар Центрального Комі життєрадісний, він незабаром став улюбленцем партизанів. Федір Онисимович вміло, тактовно й у той же час наполегливо керував комсомольським активом, підказував, як впливати на молодих партизанів, на сільську молодь.
Досвід роботи у ворожому тилу у нього був багатий. До прибуття до нас Сурганов довгий час перебував на Калінінському фронті в складі оперативної групи ЦК КП (б) б і Білоруського штабу партизанського руху. Ця група багато зробила, готуючи кадри для роботи на окупованій території. Потім в якості уповноваженого ЦК КП (б) б і Центрального штабу партизанського руху Сурганов налагоджував комсомольське підпілля в Вілейської області. Як справжній комсомольський вожак, він був невтомний у пошуках нових форм і методів роботи серед юнаків та дівчат.
— Хочете користуватися авторитетом у молоді, — дружньому радив він комсомольських працівників, — вникайте в її справи, живіть її турботами і потребами. Інакше вас не зрозуміють.
За ініціативою Ф. А. Сурганова серед молодих партизанів розгорнувся рух за оволодіння бойовим майстерністю. Досконало володіти зброєю, автоматом, кулеметом, минометом, вміти орієнтуватися на місцевості, вести бій у будь-яких умовах — таке завдання поставили комітети комсомолу. Федір Онисимович радив журналістам газети «Молодий месник», яку редагував Григорій Гужавин, гостріше піднімати ці питання. І справді, невдовзі вони зайняли провідне місце на її сторінках.
У передовій статті «Важко в навчанні — легко в бою» говорилося: «У загоні, де командиром був Ілля С. (Стрільців), систематично проводяться заняття по вивченню тактики партизанського бою і матеріальної частини зброї. В загоні, де помічник комісара по комсомолу Сергій Ф. (Фомін), більшість комсомольців оволоділа кількома видами вітчизняного і трофейної зброї, підготовлені запасні розрахунки мінометників і артилеристів.
Комсомольські організації повинні наслідувати цим і їм подібним прикладам. Потрібно невпинно вивчати тактику партизанського бою, підривна справа, знати досконало своє і трофейну зброю, вчити молоде поповнення не боятися труднощів, пам’ятати слова російського полководця Суворова: «Важко в навчанні — легко в бою».
Комсомолець, будь застрільником оволодіння військовою справою! Навчися сам майстерно володіти зброєю і навчи свого товариша. Вчися мистецтву перемагати ворога!»
Особливо велику роботу з допомогою Ф. А. Сурганова виконали комітети комсомолу і первинні комсомольські організації, щоб зірвати спроби окупантів залучити хлопців і дівчат в «Союз білоруської молоді». Комсомольські агітатори проводили бесіди в селах. Обласний комітет комсомолу звернувся з листівкою до вже залученим в «союз».
«Шантажем і обманом, — говорилося в ній, — німці змусили вас стати на шлях зради, зробили вас своїми прислужниками. Вони готують з вас шпигунів і покірних рабів німецького імперіалізму.
СБМ — це хитро придумана німецька пастка для білоруських юнаків і дівчат. Це ваша смерть. Ось характерний приклад. 23 травня керівники СБМ зібрали в місті Дзержинську з усього району членів так званого «Союзу білоруської молоді» на збори, потім завантажили всіх в автомашини і вивезли до Мінська, а звідти — на каторгу в Німеччину.
Члени СБМ! Чого очікуєте ви? Ваша доля — у ваших руках. Пориває з «союзом» зрадників і німецьких холуїв. Тільки зі зброєю в руках, у боротьбі з ненависними окупантами ви змиєте з себе ганебне тавро зрадника Батьківщини. Не зволікайте ні хвилини. Дійте сміливо і рішуче».
У альбертинский «табір» і в новогрудский «інститут» теж проникало партизанський друковане слово. Там серед юнаків та дівчат активно працювали товариші, заслані комітетами комсомолу. Від них, зокрема, стало відомо, що верховоди СБМ мають намір провести «майовку» у лісі поблизу Альбертіна і запросити молодь з навколишніх сіл. З ініціативи та за участю Ф. А. Сурганова був ретельно розроблений план операції зі зриву цього заходу окупантів.
В обумовлений час партизани зайняли вихідні рубежі і в розпал веселощів раптово обрушилися на учасників «маївки». В руках барановичских партизан виявилися начальник табору в Альбертіні, лідський і новогрудский окружні керівники «союзу», керівник спортивного відділу мінського центрального штабу та інші зрадники. Вони змушені були розповісти про справжні наміри творців «союзу», про його провокаційних цілях.
Сурганов запитав начальника альбертинского табору Цыкунова, чи згоден він розповісти про свою «діяльність» у партизанській пресі. Той відповів ствердно.
Так з’явилася нова листівка. Звертаючись до членів «Союзу білоруської молоді», до всіх юнакам і дівчатам, обдуреним гітлерівцями, Цикунов писав:
«Хочу розповісти вам від чистого серця всю правду про себе і провокаційною організації СБМ, створеної німцями. Коли я потрапив у полон до німців, вони обманом, шантажем і погрозами змусили мене піти до них на службу. Німці призначили мене керівником центрального табору СБМ в Альбертіні.
Вони змусили мене і інших таких же, як я, закликати вас у цю згубну фашистську організацію. Німці хочуть зробити з вас зрадників і шпигунів. Вони вже починають здійснювати свій злочинний план. З Новогрудка членів СБМ вони збирають в каральний загін для розправи над білоруськими селянами — над вашими батьками і матерями.
СБМ — це не білоруська організація, а німецька. Центральний керівний штаб СБМ в Мінську, очолюваний Ганько, — це тільки ширма. Насправді ж керує «союзом» німець Шульц.
Білоруські юнаки і дівчата, залучені у фашистський СБМ! Поки не пізно, йдіть з цієї організації. Я зрозумів, на якому ганебному зрадництві шляху опинився сам, поступивши на службу до німців».
Листівка була надрукована великим тиражем і розповсюджена в містах і селах області. Кожну з них Цикунов власноручно підписав.