7 жовтня 1900 року в Мюнхені народився Генріх Гіммлер. Його батько працював викладачем у середній школі до 1913 року. Потім його перевели у Ландсхут, і сім’я була змушена переїхати на нове місце.
Гіммлер з дитинства демонстрував хороші організаторські здібності і пристрасний патріотизм. Коли почалася Перша світова війна, Гіммлер мріяв про службу в армії і хотів потрапити на фронт. Подавши документи на навчання в морфлот, Генріх отримав відмову з причини поганого зору, тоді він звернувся за допомогою до батька. Батько неохоче скористався своїми зв’язками в уряді, щоб юний Гіммлер зміг навчитися військовій справі. Незважаючи на це Генріх не встиг потрапити на фронт, так як війна закінчилася раніше, ніж він завершив навчання.
Контакт з націонал-соціалістами
Німеччина підписала мирний договір, і війна була закінчена. Зрозумівши, що його мріям про армії не судилося збутися, Гіммлер поступив в Мюнхенський технічний університет. Там він почав захоплюватися расистської і націоналістичною літературою і вступив в німецько-національне студентське братство. До того моменту, як у 1922 році він закінчив університет, він уже був переконаним фанатиком-націоналістом і політичним активістом.
Працюючи на фабриці, переробної гній в Шлейхсламе, Гіммлер встановив контакт з націонал-соціалістами через начальника штабу Ернста Рема. У серпні 1923 року він приєднався до партії і згодом присвятив їй все своє життя. Через місяць Гіммлер пішов з роботи і 9 листопада взяв участь в організації знаменитого «Пивного путчу» з метою захоплення державної влади.
Путч зазнав невдачі, але керівництво партії, побачивши в Гіммлера потенціал, призначає його секретарем особистого помічника Грегора Штрассера, призначеного Гітлером для ведення нацистської пропаганди. Гіммлер вже тоді мав у партії репутацію хорошого доповідача та організатора. У своїх виступах він наголошував на теми «расової свідомості», переваги німецької нації, об’єднання німецьких земель та боротьби з «вічними ворогами Німеччини». Ними в його розумінні були соціалістична, комуністична і ліберально-демократична форми правління. Також у списку ворогів числилися єврейський і інші народи.
Коли Гіммлер був уже сформованою політичною фігурою і мав певний авторитет в партії, він прийняв рішення одружитися. Його дружиною стала Маргарет Боден, що подарувала йому згодом дочка Гудрун (1929).
Глава СС
Штурмові загони існували з моменту створення нацистської партії. Їх чисельність була незначною (менш 300 чоловік), і вони служили головним чином для особистої охорони Гітлера і його наближених. Гіммлер, призначений на пост глави СС, повністю змінив цю ситуацію. Він зробив з охоронного загону повноцінне елітне воєнізований підрозділ, завдяки якому НСДАП змогла остаточно взяти владу в свої руки.
В період з 1929 по 1933 рік СС налічувала вже понад 52 тисяч осіб. Гіммлер зміг максимально використовувати всі можливості, які йому відкрила нову посаду. Незабаром Гіммлер вже не просто керував воєнізованими підрозділами партії. Він вирішував питання внутрішньої безпеки і стежив за «чистотою» германської раси.
Служба внутрішньої безпеки Німеччини
В 1931 році в лавах штурмових загонів відбулися масові повстання незгодних з політикою Гітлера. Фюрера намагалися повалити, але Гіммлер ефективно придушив повстання. Після бунтів він приймає рішення створити службу Sicherheitsdienst, яка повинна була в майбутньому не допустити подібних явищ.
Ця служба стає по суті єдиним органом політичної розвідки Німеччини, крім того займається внутрішніми розслідуваннями в рядах Третього Рейху. Особи, не згодні з ідеями Гітлера, відстежувалися і своєчасно усувалися. У 1934 році Рудольф Хесс зробив заяву, що Sicherheitsdienst тепер має офіційний статус і виконує функцію служби внутрішньої безпеки Німеччини.
Взимку 1931 року Гіммлер засновує «Слідче управління СС». Основним обов’язком цього підрозділу було вивчення документів громадян, що подаються в ЗАГС. У відповідності з нещодавно прийнятим «Декретом про шлюб», СС тепер отримали право вирішувати, чи є людина «чистокровним» арійцем, і з ким йому варто створювати сім’ю, щоб дотриматися «расову чистоту».
Громадяни окупованих територій, яких визнавали «чистокровними», отримували певні свободи і привілеї. Їм покладався гідний раціон харчування, житло і побутове начиння. Якщо ж випробуваний іспит на «расову чистоту» не проходив, його чекала незавидна доля. У широкому сенсі питання етнічної приналежності міг відняти або зберегти людині життя.
Коли в 1933 році нацисти остаточно взяли владу в свої руки, Гіммлер зробив СС непереможною організацією, повністю контролювала всі поліцейські структури Німеччини. 9 березня він був призначений на посаду тимчасового начальника поліції Мюнхена. Вже через три тижні Гіммлер командував усією баварської поліцією. До кінця 1934 року вплив Гіммлера поширилося на всі поліцейські підрозділи країни. Гіммлер прийняв рішення об’єднати їх в єдину структуру, яка отримала назву «Таємна державна поліція».
Один з найбільш могутніх людей в країні
Після 1936 року Гіммлер вже встиг централізувати всі слідчі структури країни під юрисдикцію «Головного управління безпеки Рейху». Саме цьому підрозділу згодом було доручено здійснення Голокосту. З 1937 року СС отримали контроль над народним відділенням зв’язку, які служили потребам етнічних німців, які проживають поза межами Німеччини. Були організовані німецькі національні громади, у них відправлялися предмети одягу, техніка і побутове начиння, отнятая у євреїв, в’язнів табору. Гіммлер зробив з СС службу, яка контролювала всі правоохоронні органи країни і всю систему виконавчої влади Німеччини. Це зробило його одним з найбільш могутніх людей в країні.
Концентраційні табори з’явилися у Німеччині вже в 1933 році, в них містилися політв’язні і противники режиму. Гітлер був настільки надихнув їх роботою (особливо табором Дахау), що доручив Гіммлера створення нової централізованої системи управління концтаборами. Гіммлер створив в рамках СС службу інспекції таборів, і в результаті перевірок багато табору були закриті і кількість установ цього типу скоротилася до 4. Однак у роки війни система розрослася настільки, що включала в себе вже десятки таборів з сотнями камер. Управління СС протягом усього цього періоду вб’є в таборах мільйони людей — євреїв, слов’ян, циган, політв’язнів, гомосексуалістів і багатьох інших.
Коли в ураженні німецької армії не залишилося ніякого сумніву, він став обмірковувати можливість домовитися з країнами заходу. Він вирішив використовувати козир у вигляді в’язнів концтаборів. Незадовго до кінця війни Гіммлер організував зустріч з Хилелем Шторхом, що представляють Світовий єврейський конгрес, щоб обговорити можливість укладення угоди, але спроба зазнала невдачі. Гіммлер звернувся до віце-президента Червоного Хреста графу Бернадоту з проханням передати повідомлення на західний фронт американського генерала Ейзенхауера про те, що Німеччина готова капітулювати. Новина про це вчинок Гіммлера дійшла до Гітлера, який перебував на той момент в обложеному Берліні. Одним з його останніх указів було позбавлення Гіммлера всіх повноважень та розпорядження про його арешт.
Гіммлер постійно заявляв, що в разі чого він готовий взяти на себе відповідальність за всі свої злочини. Реальність виявилася зовсім іншою. Гіммлер ганебно втік з підробленими документами, але був захоплений російськими військовими 20 травня 1945 року. Гіммлера передали британцям для допиту, в ході якого він у всьому зізнався. 23 травня року під час обшуку Гіммлер покінчив з собою, розкусивши капсулу з ціанідом, яку зберігав у роті на випадок свого викриття.