Ібрагім-паша був сином і співправителем головнокомандувача і генералісимуса єгипетської армії Мехемеда-Алі. Народився він в 1789 році, а в двадцять сім років вже командував усією єгипетською армією, причому, в ту пору, коли його батько — турецький намісник в Єгипті, почав воювати з султаном за незалежність країни від Османської імперії.
Ібрагім-паша — переможець
Ібрагім-паша рано став брати участь у військових походах батька, рано почав командувати окремими підрозділами і частинами єгипетської армії. А вперше самостійну військову угруповання він очолив у 1816 році, коли Мехемед-Алі відправив його в Аравію з каральною експедицією. Війська тоді супроводжували французькі інструктори, які допомагали молодому воєначальникові.
У 1817 році Ібрагім-паша захопив Расс, Бурейду, Анейзу, через рік вступив в Неджд, Шакру і 6 квітня 1818 року підійшов до Дарийе — столиці аравійських кочівників. 15 вересня 1818 року Дарийя впала, була стерта з лиця землі. Правитель Аравії емір Абдаллах здався, був привезений в Константинополь і обезголовлений, а Аравія формально було приєднано до Османської імперії, але на ділі належала Єгипту.
Тим не менш, султан оголосив свого намісника в Єгипті бунтівником і відсторонив його від усіх посад. Але в жовтні того ж року Ібрагім-паша розбив турків і зайняв Газу, Яффи, Хайфи і Акки. Потім його військо рушило до Бейланскому гірському ущелині. Відбулася битва, і 29 липня 1832 року Ібрагім-паша вщент розбив турків. Із залишками військ Хусейн-паша втік до Адані, залишивши Сирію єгиптянам.
Розлючений і розлючений султан призначив новим головкомом турецької армії Решида-пашу. Але Ібрагім-паша і розбив його в битві під Конией. Тоді султан попросив допомоги в європейських держав: «Допоможіть, заради аллаха! Цей Ібрагім-паша незабаром від Туреччини каменя на камені не залишить. А потім на вас кинеться…»
Європейські монархи завжди були солідарні в захисті тронів, прямо-таки, як мафія! Вони втрутилися, погрозивши Мехемеду-Алі: «Вгамуй свого сина, Мехемед, поки ми на вас війною не пішли!» Справа скінчилася миром між Єгиптом і Туреччиною.
Правитель Сирії
Незабаром після цих подій Ібрагім-паша був призначений правителем Сирії. Тут він провів ряд реформ за європейським зразком, створив чудову армію. Але незабаром тут теж почалися селянські повстання. Повстанці обложили Ібрагіма в Єрусалимі. Мехемед-Алі, звичайно ж, кинувся на допомогу синові, а той жорстоко розправився з повсталими.
Султанові ж не давала спокою незалежність Єгипту, здобута зусиллями батька і сина. 21 квітня 1839 року турки знову спробували довести єгиптянам, що вони — частина Османської імперії. Турки атакували землі Мехемеда-Алі. Але і в цій війні перемогу здобув Ібрагім-паша. Та таку, що турки в липні 1840 року ще раз звернулись за допомогою у Європу. Лише спільними діями Англії, Австрії, Пруссії і Росії разом з Туреччиною вдалося завдати поразки Ібрагіму-паші. Йому довелося покинути Ліван, Акки, Палестину, Єрусалим і Дамаск. Його шестидесятитысячная армія стала пробиватися через пустелю до Гази. Похід був важким, і лише двадцять чотири тисячі солдатів дійшли до останньої точки маршруту! Голод, спрага та епідемії знищили першокласну армію не гірше багнетів.
У 1845 -1846 роках Ібрагім-паша зробив подорож до Європи. У Парижі в його честь був влаштований великий парад на Марсовому полі. У 1848 році Ібрагім офіційно вступив у права правителя Єгипту, але правив недовго — через три місяці, 10 листопада, він помер.