Згадуючи про події Другої Світової Війни і нацистської Німеччини зокрема, на думку відразу приходять певні імена, які увійшли в аннали світової історії. Безумовно, в першу чергу спливає ім’я лідера Третього Рейху, який до сих пір (і напевно, до кінця століть) залишається одним з головних лиходіїв світової історії. Але був ще один чоловік, так званий фашист № 2, який не відрізнявся від фюрера у своїх політичних переконаннях і був правою рукою Гітлера. Як ви, напевно, здогадалися, мова йде про Германа Геринге.
Дитячі та юнацькі роки
Герман Вільгельм Герінг народився 12 січня 1893 року в місті Розенхаймі, Баварія. Його сім’я хоч і не мала аристократичного походження, але була досить відомою, забезпеченої – батько був високопоставленим чиновником і був в хороших дружніх стосунках із самим Отто фон Бісмарком. Його батько, Генріх Герінг, служив на Гаїті в якості генерального консула. Тобто можна сказати, що хлопчикові було визначено зробити карколомну політичну кар’єру. Довгий час батько жив окремо на Гаїті і повернувся в Німеччину, коли синові виповнилося 3 роки. Виховувався майбутній рейхсміністр у замку Фельденштайн, який перебував близько Нюрнберга (знак згори, правда?) і належав Герману фон Эпенштайну. Деякі історики сходяться на думці, що він був у любовних стосунках з матір’ю Герінга аж до 1913 року.
З дитинства Германа відрізняв буйний норов, агресивність, войовничість. Ці якості гарні до застосування на полі бою, але в звичайному житті такі люди не можуть знайти вихід для їх негативної енергії. Тому батько вирішив визначити сина у військові училища. Спочатку Герман відвідував кадетська училище в Карлсруе, потім поступив у військову школу в Берліні. У 1912 році, будучи молодим 19-річним юнаком, Герінг вступив в якості солдата в піхотний полк, звідки почав свою військову кар’єру. Варто зауважити, що служба в ньому була дуже нудною для амбітного юнака, він хотів показати свою сміливість і відвагу в справжніх бойових умовах. Незабаром Герману представився цей шанс – почалася Перша Світова Війна.
Участь у війні
Спочатку Герінг брав участь у бойових діях на землі – піхотному батальйоні. Але дуже скоро зрозумів, що тут він не доб’ється успіхів. Тому Герінг подав прохання про переведення до військово-повітряні сили Німеччини. Так як він не володів досвідом, спочатку доводилося літати в якості спостерігача, потім її підняли до управління літаком-розвідником. Небо подобалося Герінгу. У 1915 році він став пілотом винищувача. Напевно, не було в німецькій армії більш пристрасного голодного до боїв солдата, ніж Герман – він постійно просився в небо, часто піддавав себе на смертельну небезпеку. Під кінець війни став командиром елітної ескадрильї, де служив легендарний «Червоний Барон Манфред фон Ріхтгофен. За відмінну службу в небі Герінгу були пожалувані нагороди у вигляді орденів, а також Залізний Хрест. Забігаючи вперед, скажемо, що саме Герман Герінг стояв біля витоків знаменитого Люфтваффе – військово-повітряних сил фашистської Німеччини.
Життя після війни
1918 рік ознаменував собою не тільки зміни в житті країн, але і громадян. Торкнулися вони і Герінга. Після закінчення війни в Німеччині стали з’являтися антивоєнні настрої, народ повалив кайзера Вільгельма II. Країни Антанти оголосили всіх офіцерів, які брали безпосередню участь у військових діях, військовими злочинцями. За законами, їм загрожував суд і смертний вирок. Герман Герінг вирішив покинути Німеччину і поїхав у сусідню Данію, потім перебрався до Швеції. Там він заробляв на життя тим, що влаштовував тренувальні та показові польоти для заводів, що виготовляють літаки. Швеція дала Герінга не тільки дах над головою та шматок хліба, але й допомогла влаштувати особисте життя – він познайомився зі шведської аристократкою Карін фон Канцов, яка стала його дружиною в 1923 році. До цього часу Герінг повернувся на батьківщину і став активним членом партії НСДАП.
Співпраця з Третім Рейхом
Герінг бачив зростаючу популярність нацистської партії і її лідера, тому вирішив без зволікання розпочати активну співпрацю. У 1923 році Гітлер вирішив захопити владу і влаштував Пивний путч, який, як відомо, закінчився невдачею. Герман Герінг брав у ньому безпосередню участь, проте був важко поранений і потім довго відновлювався. Після поразки путчистів уряд президента Еберта почало проводити арешти учасників. Герінг з дружиною втік до сусідньої Австрії. Біографи нациста кажуть, що з-за цього поранення, отриманого в ході заворушень в Німеччині, Герман пристрастився до наркотиків – морфію. Він відмінно знімав больові відчуття. Справа дійшла до того, що Герінг незабаром був змушений лягти в клініку на лікування від наркозалежності.
У 1927 році він повернувся до Німеччини, де став членом парламенту. Партія НСДАП поступово завоювала всі місця в Рейхстазі, починаючи з 10 місць. У 1932 році були проведені вибори, на яких усі 230 місць виявилися зайняті членами нацистської партії. Герінг став президентом Рейхстагу.
Займаючи такий відповідальний пост, Герман намагався просунути Гітлера на посаду канцлера. У той час президентом був уже немічний старий, Гінденбург Пауль, якому було 84 роки. Таким чином, Герінг зумів висунути майбутнього фюрера на пост прем’єр-міністра країни і прибрати конкурентів. Гітлер не забув про допомогу одно партійця. Герман був призначений на посаду міністра внутрішніх справ Пруссії, яка була важливою частиною Німеччині як в політичному, так і економічному аспекті. Там Герінг розробляв плани створення гестапо (таємної політичної поліції), а також проводив пропаганду нацизму. З його ім’ям пов’язана і поява концтаборів у Пруссії, куди почали садити найбільш упертих противників фашизму.
Другої Світової війни Герінг отримав особисту нагороду – великий залізний хрест і звання рейхсмаршала. Це було обумовлено успіхами люфтваффе захоплення сусідніх країн і прикордонних територій. Гітлер настільки довіряв своєму міністру, що призначив його своїм наступником на випадок раптової загибелі фюрера. Однак сам Герман переоцінив свої сили, так і можливості люфтваффе.
Літаки союзників були також відмінної якості, ними управляли аси, справжні професіонали. Поступово Герінг почав втрачати довіру не тільки однопартійців, але й громадян Німеччини. Він розумів, що війна, швидше за все, буде програна Німеччиною. Найстрашніше – Герінг втратив довіру Гітлера, який згодом звинуватив його в провалах багатьох операцій.
По закінченні війни добровільно здався союзникам. На знаменитому Нюрнберзькому процесі був найбільш важливим підсудним. Вправно захищав свої інтереси і відстоював свої погляди. Суд засудив його до страти через повішення. Герман Герінг просив змінити вирок і застрелити його, як офіцера. Прохання було відхилено. Тоді 15 жовтня 1945 року, напередодні страти, він прийняв отруту. Так закінчився земний шлях однією з головних зірок Третього Рейху.