Георг Кмет народився в Угорщині, але за національністю він — черкес. Офіцерське звання отримав в австрійській армії.
Російсько-турецька війна і Георг Кмет
Російсько-турецька війна 1828-1829 років виявила в Георге Кмет полководницькі здібності, і він отримав заслужену популярність у вищих колах воюючих держав та їх союзників. Приводом до цієї війни послужили розбіжності між Росією і Туреччиною з грецького питання і кавказької проблеми.
Російський уряд рішуче підтримало повстання греків проти османського ярма і зажадав визнання російськими територіями приєдналися до Росії Грузії, Імеретії, Мінгрелії, Гурії і Абхазії. Австрія ж у цих суперечках підтримала Османську імперію, пославши їй на підтримку війська і навіть оголосивши 2 квітня 1828 року війну Росії. Георг Кмет брав участь у цій війні у складі австрійської армії.
У червні 1854 року турецький султан призначив Ізмаїла-пашу головнокомандувачем своїми військами на Дунаї, присвоївши йому спочатку звання маршала, а потім і генералісимуса. Ізмаїл-паша замінив на цьому посту Омера – пашу. Але це призначення не врятувало Туреччину від поразки в російсько-турецькій війні. Кримська війна на час відвернула великі держави від Єгипту і Мехмед-Алі помер повної безтурботності. Після його відходу військ з Сирії, Палестини і Лівану ці держави знову повернулися під владу турків.
Одночасно тут стала виникати інспірована османами релігійна ворожнеча. Найбільшої гостроти вона досягла в Лівані між друзами, підтримуваними англійцями, і маронитами, підтримуваними французами. Призначений губернатором Лівану Омер-паша не міг та й не хотів, напевно, запобігати насувається кровопролиття. І навесні 1860 року почалася друга друзско-маронітська різанина (перша була в 1841 році).
Пожежі, погроми й взаємне винищування прокотилися по всьому Лівану. Знищення маронітів дало привід французькому імператору Наполеонові III втрутитися в ліванські події.
Природно, що турки спробували зупинити французів. І з цією метою султан направив в Бейрут з особливими повноваженнями Ізмаїла-пашу. Той, особливо не роздумуючи, влаштував екзекуцію мусульманам. І скоро порядок був відновлений. Але і сам Ізмаїл-паша після цього прожив недовго і помер в 1861 році.