Через напівзруйноване місто – Історичний документ

Розгромом гітлерівців у районі Новоросійська була прорвана «Блакитна лінія» оборони німців, покладено початок ураження 17-ї німецької армії та ліквідації оперативно важливого для противника Кубанско-Таманського плацдарму.

Довгоочікувана звістка про взяття Новоросійська блискавично облетіла й обрадувала всіх. У Шесхарисе, де розміщувалися штаби 318-й, артилерії дивізії та 796-го артполку, дивізійний медсанбат і ще багато штаби та підрозділи, все прийшло в рух, ставало весело й гамірно. Військовим майном вантажилися підводи і автомашини. Між ними снували порушені, в піднесеному настрої писарі, начальники відділів, старшини, лікарі, інтенданти. Одні виносили і вантажили штабні ящики з паперами, готуючись до переїзду в інше місце, щоб бути ближче до військ; інші — укладали поранених у великі криті автомобілі для транспортування їх в армійський госпіталь; треті — отримували хліб, консерви, цукор і поспішали надіслати це на передову, туди, де все ще клекотіли бої.

Вночі головні сили 18-ї армії вступили в Новоросійськ. Сюди перебиралися штаби з’єднань та частин, підходили резерви і тилові підрозділи. На кожному кроці руїни, сліди пожарищ і руїн. Все розграбовано або знищено. Жителів майже немає, більша частина їх знищена гітлерівцями, а інші розбіглися, шукаючи порятунку.

Після звільнення Новоросійська було встановлено, що близько 7 тисяч жителів міста було закатовано в катівнях гестапо, більше 32 тисяч вивезено до Німеччини.

По місту безперервним потоком рухаються війська: танки, артилерія, піхота, обози, машини. Відчуваючи, що наші частини втягуються в тільки що звільнений Новоросійськ, противник веде за його центральним та іншим магістральним вулицям сильний артилерійський вогонь.

Особливо небезпечними виявилися міни. Відступаючи, гітлерівці наставили їх скрізь: на проїжджій частині доріг, тротуарах, у канавах, у будинках. Кілька автомашин вибухнуло у цемзавода «Жовтень». Від цих «сюрпризів» супротивника з’явилися і людські жертви. У роботу по розшуку вибухонебезпечних предметів включилися сапери. Довгими щупами вони шукали і тут же знешкоджували міни, розставляли покажчики, що попереджають про небезпеку. Це допомагало. Бійці стали діяти більш обережно.

796-й артполк в ніч на 17 вересня змінює бойовий порядок. Першими переміщуються НП полку, 1-го і 3-го дивізіонів. Розвідники і телефоністи ще з вечора перебралися на безіменну висотку північніше селища Мефодіївський. За ними на нові спостережні пункти з настанням темряви перебазувалися командири з радистами.

Але якщо зміна НП пройшла швидко і безболісно, то переміщення штабу полку і батарей сильно затримався. До Новоросійська з боку Шесхариса підходить тільки одна, та й то досить розбита, дорога, т. зв. Приморське шосе. По ній-то безперервним потоком упереміш і рухалися машини, танки, обози, піхота. Забитість шляху неймовірна. Супротивник безперервно обстрілює, тому скупчення збільшується.

Через напівзруйноване місто   Історичний документ

— Заводь мотор!— пролунали команди. — Приготуватися до руху!

Їдемо зі швидкістю не більше 5 км на годину. По дорозі — вибоїни, глибокі вибоїни, воронки. Скоро звернули Адамовичу Балку, проїхали ще кілометр-півтора і почали розміщення штабу полку.

За штабом переїхали на нове місце батареї першого і третього дивізіонів. Їх вогневі позиції розмістилися в Балці Пролетарської. Затемна встигли перебратися на нові позиції в Адамовичу Балку і батареї другого дивізіону.

18 і 19 вересня розгорнулися важкі бої за станцію Гайдук. Фашистські війська чинили шалений опір, прагнули затримати настають і виграти час. На Гайдук фашисти покладали особливі надії. Тут було багато кам’яних і цегляних будівель. Але ось до Kirillovne підійшли перший і третій дивізіони 796-го артполку. Залповим вогнем усіх трьох дивізіонів фашистська оборона тепер була паралізована, ворожі батареї і кулеметні точки пригнічені. До вечора 19 вересня наша піхота захопила станцію Гайдук. Противник втратив тут багато живої сили і бойової техніки. Не обійшлося без втрат і в нас.

Наступ розвивається далі в напрямку Раєвської. На світанку наші війська обійшли цей опорний пункт, створивши загрозу повного знищення там ворога. Помітивши недобре, фашистські солдати і офіцери почали поспішно тікати з утворився мішка.

В дивізійної газети в статті «Успіхи наших військ ростуть», написаної капітаном Ст. Тороповим, про цих боях розповідалося: «рано Вранці, 21 вересня, наші частини взяли станицю Раевскую і стали стрімко переслідувати противника, що відходить на Анапско-Миколаївську. На підступах до цієї станиці ворог чинив запеклий опір, однак наші частини, зломивши опір, до 18-ї години 21 вересня оволоділи цією станицею.

За попередніми даними взято 7 гармат, великий склад боєприпасів, багато гвинтівок. Є полонені».

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: