Яка битва була самої кровопролитної в історії людства? Напевно, точно відповісти на це питання складно. Але однією з найкривавішою і наймасштабнішою за кількістю жертв стала Битва за Дніпро. Назвати її «битвою» умовно – це був цілий ряд битв між радянською армією і гітлерівськими військами, які тривали з кінця серпня по кінець грудня 1943 року на третьою за величиною річкою Європи.
Положення німецької армії
Масштаб битв був вражаючим – бої йшли протягом сотні кілометрів, брало участь в них за приблизними підрахунками до 4, 4 млн бійців.
До цього часу, в тому числі в результаті нищівної поразки в боях за Курську Дугу, до гітлерівському командуванню прийшло розуміння, що здобути перемогу у війні вже практично неможливо. На цей момент стан німецької армії значно погіршилося. Великі людські втрати, розгромлена техніка та відсутність підкріплень не давала колишньої переможного настрою.
«Битва за Дніпро» проводилася в два етапи. Перший з них — Чернігівсько-Полтавська стратегічна операція — розпочався 26 серпня 1943 року — протяжність дій склала півтори тисячі кілометрів, пішло в наступ 2650 тисяч солдатів і офіцерів, їх супроводжувало близько 50 тисяч гармат, 2,5 тисяч танків і приблизно 3000 бойових машин авіації. У цілому ж у всьому наступі брали участь сили п’яти фронтів, перейменованих у жовтні цього ж року в Білоруська, 1-й Український, 2-й Український, 3-й Український, 4-й Український.
Наказ Гітлера
Чисельна перевага радянських частин над супротивником не гарантувало легкої перемоги, просування було дуже складним. Німці запекло билися за кожен клаптик території, відступаючи, вони використовували тактику «випаленої землі» – знищуючи все на своєму шляху, сподіваючись, що це зупинить контрнаступ радянських військ. Перший етап складався з трьох операцій, які тривали одночасно в період з 26 серпня по 30 вересня: Чернігівсько-Прип’ятську, Сумсько-Прилуцьку, Полтавсько-Кременчуцьку.
Через три тижні запеклих боїв фашисти усвідомили, що стримати просування радянських частин, які хоч і зазнавали нищівних втрат, але невблаганно просувалися вперед – не вдається. Генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн, самий талановитий німецький стратег, командувач групою армій «Південь», відчайдушно просив дивізії в підкріплення. Від Гітлера надійшов наказ відступати.
«Біг до Дніпра»
Перед німецькими частинами «Півдня» були поставлені наступні завдання – 1-ї танкової армії — передислокуватися в район Запоріжжя та Дніпропетровська, 4-ї танкової – перейти через ріку в районі Канева, 6-ї армії — зайняти плацдарм між Мелітополем та Дніпровської дугою, 8-й – відступити в район Кременчука та Черкас.
Сталінград Битва за Дніпро була наймасштабнішою битвою, в результаті якої радянські війська звільнили десятки мільйонів чоловік і величезну територію Лівобережної України і Донбасу.
У другому етапі – при проведенні Нижньодніпровської військової операції – радянським військам було поставлено завдання не тільки зміцнити завойовані позиції, але і розширити їх, а також ліквідувати залишкові укріплення німців, розташовані на лівому березі Дніпра.
Також військам було поставлено завдання за звільнення Правобережної України і Криму. Докладної стратегії наступальної операції заздалегідь підготовлено не було – рішення приймалися виходячи зі сформованої ситуації.
Плани німецького командування
Наступ на цьому етапі ускладнювалося слабкою підтримкою авіації внаслідок її дальньої дислокації, а також браком боєприпасів і пального. Важка техніка не встигала за настанням піхоти, це збільшувало втрати серед особового складу, який без перерви воював вже три місяці. Некомплект дивізій був колосальний – середня кількість воюючих у них було близько п’яти тисяч чоловік. Німецьке командування намагалася врятувати становище, зміцнюючи свої позиції перекиданням частин з інших країн.
В результаті боїв Радянська Армія не виконала поставлених перед нею завдань. Але з досягнутих успіхів був розгром 6-ї, 17-ї армії в Криму, а також створення криворізького плацдарм довжиною 450 кілометрів, який на сотню кілометрів врізався в оборону армій «Південь».
Плани німецького командування надовго загальмувати контрнаступ радянських військ у результаті цієї операції провалилися. І хоч Правобережна Україна в ході цієї операції не була звільнена, стало зрозуміло, що рано чи пізно це станеться, а значить радянські війська вийдуть на кордон з Європою.
Про героїзм радянських воїнів, виявлена в цій битві, свідчило величезну кількість нагород, якими були нагороджені солдати і командири. Звання Героя Радянського Союзу отримали 2438 осіб, що стало рекордним показником на той момент.