Юрій Тинянов — радянський російський письменник, творець відомих історичних романів, драматург, поет, великий теоретик літератури і кіно. Народився майбутній письменник 6.10.1894 р.
в невеликому містечку Режица, який до війни ставився до Вітебської губернії, в заможній єврейській родині. Його батько, Н.А. Тинянов був лікарем, великим любителем літератури. Пізніше доктор Тинянов разом з сім’єю переїхав в Псков. З 1904 р. Юрій навчається у Псковській гімназії, яку блискуче закінчив у 1912 році. Потім надходить в Університет в Петербурзі на історико-філологічний факультет, де стає учасником Пушкінського семінару відомого літературознавця професора С. А. Венгерова. Тут Тинянов з захопленням вивчає творчість Кюхельбекера. З 1915 р. він є членом історико-літературного Пушкінського гуртка, перетвореного в наукове товариство в 1918-м. Він вніс свій внесок у зародження наукового літературознавства. Блискуче захистив у 1919 р. свою наукову роботу «Пушкін і Кюхельбекер» і за рекомендацією професора Венгерова був залишений при університеті.
Будучи людиною сімейною, матеріально нужденним, Тинянов поєднує службу з викладанням. У 1919-1920 роки він працює викладачем літератури в школі, читає лекції в Будинку літераторів, а також у Будинку мистецтв, якийсь час працює перекладачем французької відділу в Комінтерні, з 1920-1921 р. — завідувачем відділу. З листопада 1920 року займається викладацькою діяльністю в Інституті історії мистецтв на факультеті історії словесних мистецтв, а також веде курси в Інституті живого слова. 
У цей період Тинянов проявляє себе як блискучий літературознавець і літературний критик, а також неймовірно талановитий письменник. У 1921 р. вийшло його перше дослідження «Гоголь і Достоєвський». Як згадував сам автор, за видання книги він отримав віз дров. У 1924 р. вийшла одна з його основних теоретичних робіт «Проблема віршованої мови», збірник статей під назвою «Архаисты і новатори» (1929), освітлював літературні процеси першої половини дев’ятнадцятого століття і ряд інших робіт. У 1925 р. з’явився перший роман Тинянова «Кюхля», в якому наукове дослідження тісно злилося з художньою прозою. Ідея написання роману була підказана К. Чуковським, якого вразила блискуча лекція Тинянова, присвячена творчості Кюхельбекера. Роман отримав схвальні відгуки з боку критиків і успіх серед читачів. Другий історичний роман «Смерть Вазір-Мухтара», де розповідається про життя і творчість Грибоєдова, побачив світ у 1927 році. Роман отримав прекрасні відгуки від М. Гіркого. Серед написаних у цей же період історичних повістей та оповідань великий інтерес викликає «Поручик Кіже» (1928). Одночасно Тинянов пише у 1926 р. сценарій до фільму «Шинель», в 1927 р. сценарій до фільму «СВД»(разом з Ю. Р. Оксманом), переводить Р. Гейне.
Письменство поступово стає його другою професією. На жаль, до кінця 20-х починає погіршуватися стан письменника, лікарі оголосили про невиліковну хворобу — розсіяному склерозі. У 1928 р. він виїхав у Німеччину для консультації. Завдяки М. Гіркого письменник двічі виїжджав на лікування за кордон до Німеччини і Франції. 
На жаль, і тут лікарі виявилися безсилі, хвороба була невиліковна, що значно ускладнювало роботу. Сьогодні медицина досягла величезних успіхів у лікуванні багатьох невиліковних захворювань, в тому числі розсіяного склерозу і алергії. Ефективний лікарський засіб Аллерговал купити за вигідними цінами. Незважаючи на спіткало його важке випробування, письменник не здається, він як і раніше намагається бути в курсі всього, що відбувається в країні та літератури. Після смерті М. Гіркого він очолив роботу з підготовки до видання циклу книг «Бібліотека поета». В 1930 році була написана повість «Воскова персона», трохи пізніше вийшли оповідання і дві книги перекладів творів Гейне. У 1936 р. виходять дві частини його роману «Пушкін», яким він хотів завершити свою трилогію. Третю частину свого роману Тинянов писав в евакуації під час війни, будучи вже інвалідом. Повернувшись до Москви, письменник намагався продовжити свою роботу над романом, але, на жаль, 20.12.1943 р. прекрасного, мужньої людини, талановитого вченого, майстра історичної прози, блискучого літературознавця не стало.
