Дауншифтинг (від англ. downshifting – перемикання передачі автомобіля на більш низьку) — усвідомлений перехід з більш престижної роботи на менш оплачувану. Цей перехід супроводжується зниженням у статусі і відмовою від фінансових та професійних перспектив. Хто ж такі дауншифтери і навіщо вони йдуть на зниження?
До числа перших дауншифтерів можна зарахувати Будду. Індійський принц Гаутама Сіддхартха, доживши до 29 років в багатстві, після зустрічі зі старим, прокаженим з похоронної процесії, раптом зрозумів – старості, хвороб і смерті, уникнути не вдасться. І тут же проміняв розкіш і незліченні багатства на пустелю і пошуки просвітлення.
Першим російським дауншифтером можна вважати Льва Миколайовича Толстого, який щоб знайти просвітління і спокій в 1880 році відрікся від графського титулу, від усіх благ вищого суспільства і поїхав жити в село ближче до природи.
У певний переломний момент людина просто втомлюється від нескінченної гонки, з-за якої йому дуже часто доводиться залишатися на роботі до пізнього вечора, виходити у вихідні, забути про відпустку, а іноді працювати у свята, не маючи вільного часу на свій особистісний розвиток. На сьогоднішній день, добровільне рішення про припинення росту росіяни приймають все частіше. Тобто, говорячи про кар’єрних сходах, відбувається не підйом, а спуск. У чому ж причина дауншифтингу? Чому співробітники, вклавши величезна праця і домоглися чималих висот, йдуть на посади більш низького статусу та оплати?
Дауншифтинг це свого роду, усвідомлена позиція, коли працівник, який дійшов до нервового зриву, депресії, втомився і не готовий до більш високого рівня відповідальності і хоче працювати в більш спокійному розміреному режимі (тому так популярна, стає дистанційна робота і фріланс). Адже не завжди дорогі будинки і великі гроші роблять його нещасним, а саме те, як він їх досягає. Тобто людина, яка займається тим, що йому не по душі і не подобається, не отримуючи відповідно при цьому ніякого задоволення. Але це не означає, що йому доведеться відмовитися від зручностей цивілізації, щоб знайти своє місце в житті.
Потрібно відзначити, що в 2008р. і 2009 р. багато ставали дауншифтерами мимоволі. В результаті масових скорочень працівники залишають робочі місця.
Причинами дауншифтингу можуть стати як зовнішні, так і внутрішні фактори.
Найбільш часто йому схильні співробітники вищої ланки, які займають керівні посади, — вони дуже часто затримуються на роботі допізна, вирішують спори і конфлікти, дуже часто знаходяться в стані стресу і в жорстких умовах конкуренції. Все це можна віднести до зовнішніх факторів. А ось стан здоров’я це швидше за все внутрішній критерій.
Є багато випадків, коли люди, які займали високі пости, кидали все і йшли в глухі села, в пошуках свободи і тиші (перший приклад, який приходить в голову це відомий російський дауншифтер Герман Стерлігов). Дуже часто вони не можуть упоратися зі своїми амбіціями і відправляються на пошуки чогось більш цікавого.
Виходячи з практики, є спостереження, що багато вибирають частковий дауншифтинг: співробітники відмовляються від своєї роботи не повністю, а йдуть переходом по кар’єрних сходах на позиції нижчого рівня. Тим самим намагаючись знайти гармонію і дотримати рівновагу між духовними і матеріальними цінностями.
Також варто сказати, що сьогодні все більшу і більшу популярність набуває професія фрілансера. Стрімкий розвиток віддаленої роботи (суть фріланса полягає у виконанні всієї роботи на відстані) як раз і відбувається за рахунок прагнення працівників до незалежності. Які freelance work сьогодні користуються попитом і краще оплачуються ви можете дізнатися, відвідавши біржу віддаленої роботи Weblancer.net
Чим раніше людина почне прислухатися до свого внутрішнього голосу — тим менше ймовірність, що йому потрібно від чогось відмовлятися. Що ж заважає дослухатися до себе? Часто такою причиною є чужі поради і думки. Наприклад, при виборі спеціалізації навчального закладу батьки заважають вибрати дитині професію до душі, нав’язуючи йому свою думку і ту спеціальність, на яку у свій час у них самих не вийшло вступити і відучитися. І той, у свою чергу, не усвідомлюючи всього процесу, виявляється в результаті пов’язаний безліччю зобов’язань. Ось і виходить, що вони переносять свою нереалізовану мрію, від якої» дітям доводиться з часом відмовитися.
У свою чергу, дауншифтерів можна вважати гідними, вони усвідомили, що втомилися від високого темпу роботи, постійних змін, високих вимог до себе і оточуючих. Ці люди знайшли в собі сміливість, змогли проаналізувати дану ситуацію, переглянути життєві цілі і вибрати свій вірний, на їхню думку, шлях, саме-свій, свідомий і самостійний, а не наймане рабство.