В оголошеннях про вакансії фраза «необхідний досвід роботи» стала своєрідним рефреном, обов’язковим шаблоном. Випускники університетів ходять по замкнутому колу і погоджуються працювати за копійки, аби отримати заповітний «досвід». Пропрацювавши два-три або п’ять років, ти можеш бути спокійний – не важливо, наскільки ти був ефективний, чого навчився і став дійсно гарним працівником. У тебе є заповітна цифра, і тепер ти нарешті можеш влаштуватися на роботу своєї мрії. Але дійсно професійний досвід залежить від кількості часу, витраченого на сидіння в кабінеті або стояння біля верстата?
Озирніться навколо і подумайте – чи всі працівники, які мають стаж в 5-10-20 років, можуть вважатися справжніми профі в своїй справі? І чи можете ви, поклавши руку на серце, сказати, що думає і активний випускник апріорі гірше людини, що має досвід роботи? В тому-то і справа, що роки стажу і професійний досвід не обов’язково взаємопов’язані. Можна припустити, що працівник, у якого було кілька років на набуття практичних навичок, витратив їх з користю і виріс як фахівець. Але скільки існує тих, хто вивчив мінімальний алгоритм дій і катається по ньому день з дня? Кинь такого у вир новизни, переведи на іншу роботу за тією ж спеціальністю – і він зависне на найближчі півроку, виробляючи новий мінімальний алгоритм, за яким стане їздити до самої пенсії.
Але, в той же час, існує чимало сфер, де для накопичення необхідного досвіду потрібно чимало часу – наприклад, керівництво підприємством або виробничим відділом, юриспруденція, викладання у вузі, консалтинг та багато інших. І тепер ми підходимо до головного питання: як визначити дійсно досвідченого працівника, для якого роки, проведені на службі — не тільки кількісний, але і якісний показник?
У деяких російських компаніях існує практика оцінювання претендентів за результатами тестових робіт без особистого спілкування. Комісія отримує тільки роботи, де не підписані навіть прізвища претендентів, і виносить об’єктивний вердикт, на який не може вплинути ні зовнішність, ні чарівності, ні зв’язку, ні гарні записи в трудовій книжці. Це непоганий спосіб визначити професійні навички майбутнього співробітника.
Але для виявлення хорошого працівника важливі не тільки його професійні знання, але й психологічні, а також особисті якості (м’які навички або soft skills), багато в чому визначають цінність того чи іншого кадру. Давайте розглянемо критерії, що відрізняють дійсно досвідченого працівника:
Творчий і руйнівний досвід
Виходячи з наведених вище критеріїв, слід з’ясувати, який професійний досвід отримав працівник за час роботи – творчий, який став корисної базою для подальшого розвитку, або руйнівний, викликає деградацію його як фахівця.
Людина з творчим досвідом:
- здатний робити висновки зі своїх досягнень і помилок;
- знаходити найбільш вдалі шляхи рішення проблем;
- створювати ефективні алгоритми роботи;
- усвідомлює свої сильні і слабкі сторони;
- вміє правильно застосувати знання та навички;
- володіє високою мотивацією до професійного зростання і саморозвитку;
- здатний терпляче долати труднощі;
- не впадає у відчай від невдач і не розслабляється від успіхів;
- справедливий по відношенню до себе та інших.
Людина з руйнівним досвідом:
- надає занадто велике значення одиничним досягнень і провалів;
- надмірно амбітний і зарозумілий;
- має звичку самостверджуватися за рахунок підлеглих;
- переоцінює свої можливості і як наслідок – приймає невиправдано ризиковані рішення;
- боїться робити помилки, оскільки невдачі для такої людини стають причиною зародження комплексів і страхів, невпевненості в собі, нервозності, страху новизни;
- працює з одним і тим же схемами і не здатний бути ефективним в нестандартних ситуаціях.
Робота над помилками
Вірно кажуть, що невдачі ламають слабких людей і роблять сильних ще сильніше. Уміння звернути провал собі на благо – важливий компонент професіоналізму. Яким чином потрібно вибудовувати роботу над помилками?
Взаємозв’язок часу і накопичення досвіду
Зазвичай для вступу на ту чи іншу посаду, претендент повинен мати певну кількість років стажу. Мінімальний досвід для будь вакансії обчислюється одним роком, фахівець у таких складних сферах як юриспруденція, медицина, економіка або технологічні розробки повинен пропрацювати п’ять років і більше; стаж для управлінських посад – від 10 років.
Почасти це вимога вірно, адже для накопичення необхідних практичних навичок. Але, з іншого боку, це правило не може бути застосовано абсолютно до всіх. Наприклад, бувають ситуації, коли вже до 25-30 років співробітник накопичив достатньо корисного досвіду, розвиваючись за прискореною програмою, ставлячи високі цілі і домагаючись їх. Навіть у молодому віці він може стати керівником і добре показати себе. Дорослий ж працівник з великим стажем буде грамотним керівником лише в тому випадку, якщо не просто ходив на роботу, а й удосконалювався, поліпшував свої особисті і професійні якості, прагнучи постійно підкорювати нові висоти. Про це потрібно пам’ятати тим, хто приймає на роботу людей, і тим, хто планує своє подальше просування по кар’єрних сходах.