Професійний досвід і досвід роботи – одне і те ж?


Професійний досвід і досвід роботи – одне і те ж?В оголошеннях про вакансії фраза «необхідний досвід роботи» стала своєрідним рефреном, обов’язковим шаблоном. Випускники університетів ходять по замкнутому колу і погоджуються працювати за копійки, аби отримати заповітний «досвід». Пропрацювавши два-три або п’ять років, ти можеш бути спокійний – не важливо, наскільки ти був ефективний, чого навчився і став дійсно гарним працівником. У тебе є заповітна цифра, і тепер ти нарешті можеш влаштуватися на роботу своєї мрії. Але дійсно професійний досвід залежить від кількості часу, витраченого на сидіння в кабінеті або стояння біля верстата?

Озирніться навколо і подумайте – чи всі працівники, які мають стаж в 5-10-20 років, можуть вважатися справжніми профі в своїй справі? І чи можете ви, поклавши руку на серце, сказати, що думає і активний випускник апріорі гірше людини, що має досвід роботи? В тому-то і справа, що роки стажу і професійний досвід не обов’язково взаємопов’язані. Можна припустити, що працівник, у якого було кілька років на набуття практичних навичок, витратив їх з користю і виріс як фахівець. Але скільки існує тих, хто вивчив мінімальний алгоритм дій і катається по ньому день з дня? Кинь такого у вир новизни, переведи на іншу роботу за тією ж спеціальністю – і він зависне на найближчі півроку, виробляючи новий мінімальний алгоритм, за яким стане їздити до самої пенсії.

Але, в той же час, існує чимало сфер, де для накопичення необхідного досвіду потрібно чимало часу – наприклад, керівництво підприємством або виробничим відділом, юриспруденція, викладання у вузі, консалтинг та багато інших. І тепер ми підходимо до головного питання: як визначити дійсно досвідченого працівника, для якого роки, проведені на службі — не тільки кількісний, але і якісний показник?

У деяких російських компаніях існує практика оцінювання претендентів за результатами тестових робіт без особистого спілкування. Комісія отримує тільки роботи, де не підписані навіть прізвища претендентів, і виносить об’єктивний вердикт, на який не може вплинути ні зовнішність, ні чарівності, ні зв’язку, ні гарні записи в трудовій книжці. Це непоганий спосіб визначити професійні навички майбутнього співробітника.

Але для виявлення хорошого працівника важливі не тільки його професійні знання, але й психологічні, а також особисті якості (м’які навички або soft skills), багато в чому визначають цінність того чи іншого кадру. Давайте розглянемо критерії, що відрізняють дійсно досвідченого працівника:

  • Об’єктивність по відношенню до власних досягнень. Людина повинна усвідомлювати, які здобутки належать йому або є заслугами команди, а в яких випадках допомогло вдалий збіг обставин. Той, хто приписує заслуги тільки собі, не зможе аналізувати і невдачі, а значить, не в змозі виявляти і розвивати позитивні сценарії своєї роботи, одночасно відсіваючи помилкові дії.
  • Об’єктивне оцінювання своїх помилок. Не всі фахівці здатні холоднокровно приймати свої промахи. Одні звалюють провину на себе, інші так бояться помилитися, що уникають будь-якого відхилення від звичних дій; треті звинувачують колектив, обставини і інші зовнішні фактори. Усвідомлювати реальні причини невдач, спокійно ставитися до них і вміти виправляти – важливі вміння справжнього професіонала.
  • Здатність до самоконтролю. Сюди входять самодисципліна, терпіння, стриманість та інші якості, що характеризують працьовитого працівника. Запис у трудовій книжці не може розповісти про те, виявляв спеціаліст ініціативу, робив вчасно завдання, був пунктуальним, виконував взяті на себе зобов’язання.
  • Саморозвиток. Жоден професіонал не може вважати себе таким без постійного зростання, самонавчання та самовдосконалення.
  • Творчий і руйнівний досвід

    Виходячи з наведених вище критеріїв, слід з’ясувати, який професійний досвід отримав працівник за час роботи – творчий, який став корисної базою для подальшого розвитку, або руйнівний, викликає деградацію його як фахівця.

    Людина з творчим досвідом:

    • здатний робити висновки зі своїх досягнень і помилок;
    • знаходити найбільш вдалі шляхи рішення проблем;
    • створювати ефективні алгоритми роботи;
    • усвідомлює свої сильні і слабкі сторони;
    • вміє правильно застосувати знання та навички;
    • володіє високою мотивацією до професійного зростання і саморозвитку;
    • здатний терпляче долати труднощі;
    • не впадає у відчай від невдач і не розслабляється від успіхів;
    • справедливий по відношенню до себе та інших.

    Людина з руйнівним досвідом:

    • надає занадто велике значення одиничним досягнень і провалів;
    • надмірно амбітний і зарозумілий;
    • має звичку самостверджуватися за рахунок підлеглих;
    • переоцінює свої можливості і як наслідок – приймає невиправдано ризиковані рішення;
    • боїться робити помилки, оскільки невдачі для такої людини стають причиною зародження комплексів і страхів, невпевненості в собі, нервозності, страху новизни;
    • працює з одним і тим же схемами і не здатний бути ефективним в нестандартних ситуаціях.

    Робота над помилками

    Вірно кажуть, що невдачі ламають слабких людей і роблять сильних ще сильніше. Уміння звернути провал собі на благо – важливий компонент професіоналізму. Яким чином потрібно вибудовувати роботу над помилками?

  • Скоротити до мінімуму час емоційної реакції. Для цього необхідно чітке розуміння того, що тривалі переживання не виправляють, а тільки погіршують ситуацію.
  • Визначити, яку роль відігравали в сформованій ситуації зовнішні передумови, вплив інших учасників процесу і власні дії.
  • Визначити нові принципи роботи, які передбачають усунення негативних факторів і посилення позитивних.
  • Суворе дотримання наміченого шляху.
  • Взаємозв’язок часу і накопичення досвіду

    Зазвичай для вступу на ту чи іншу посаду, претендент повинен мати певну кількість років стажу. Мінімальний досвід для будь вакансії обчислюється одним роком, фахівець у таких складних сферах як юриспруденція, медицина, економіка або технологічні розробки повинен пропрацювати п’ять років і більше; стаж для управлінських посад – від 10 років.

    Почасти це вимога вірно, адже для накопичення необхідних практичних навичок. Але, з іншого боку, це правило не може бути застосовано абсолютно до всіх. Наприклад, бувають ситуації, коли вже до 25-30 років співробітник накопичив достатньо корисного досвіду, розвиваючись за прискореною програмою, ставлячи високі цілі і домагаючись їх. Навіть у молодому віці він може стати керівником і добре показати себе. Дорослий ж працівник з великим стажем буде грамотним керівником лише в тому випадку, якщо не просто ходив на роботу, а й удосконалювався, поліпшував свої особисті і професійні якості, прагнучи постійно підкорювати нові висоти. Про це потрібно пам’ятати тим, хто приймає на роботу людей, і тим, хто планує своє подальше просування по кар’єрних сходах.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Моя книга: Допомога студентам та школярам