Кір II Великий — засновник могутньої Ахеменідській держави, що правив в 559 — 530 роки до н. е.
Існує кілька досить суперечливих свідчень про дитячі та юнацькі роки великого перського царя. Батьком Кіра Камбіс був I, виходець із роду Ахеменідів, а матір’ю імовірно була цариця Мандана, дочка царя Мідії Астиага. В ті часи перси перебували в підпорядкуванні мидийскому цареві. Одного разу до царя Мідії приснився дивний сон, який придворні жерці тлумачили, як застереження Астиагу, мовляв, його онук Кир займе його трон. Щоб цього не сталося, Астіаг покликав вагітну Мандану, яка жила в цей час в Персії, до себе. Після народження хлопчика цар наказав своєму сановнику Гарпагу віднести дитину в гори, щоб його розірвали дикі звірі. Гарпаг не посмів ослухатися царя, але в горах немовляти підібрав пастух Мітрідат і виховав його, як власного сина.
Коли Кіру було 10 років, однолітки вибрали його своїм царем в одній з дитячих ігор, але син багатого вельможі не хотів підкорятися синові пастуха. За це Кир його жорстоко побив. Від батька побитого хлопчика цар Астіаг дізнався про зухвалий вчинок сина пастуха. Він звелів привести до себе Кіра для покарання. Але уважно придивившись до хлопчика, цар помітив у тому багато знайомих фамільних рис. Допитавши пастуха, він переконався, що перед ним рідний онук. У сум’ятті цар знову закликав магів, питаючи, як йому вчинити. Маги відповіли, що передбачення вже збулося, адже хлопчика вже назвали царем під час гри і тепер цареві не варто побоюватися дитини. Зраділий цар звелів негайно відправити онука до батьків у Персію. Така одна з легенд, що розповідає про дитинство великого царя.
Лише після 558 р. до нашої ери збереглися більш точні відомості про Кіру Великому. Саме в цьому році він став перським царем. В цей період на Близькому Сході існувало кілька великих держав, 
яким згодом судилося стати основою великої держави Ахеменідів. Це — Мідія, Лідія, Єгипет і Вавилон. У 553 році до н.е. відбулося повстання проти персів Мідії. Багато знатні вельможі були незадоволені жорстким правлінням мідійською династії і намовили Кіра виступити проти Астиага, обіцяючи свою підтримку перського царя. Війна тривала майже три роки, в результаті чого перси здобули перемогу, а мідійський цар Астіаг здався на милість переможця і відрікся від престолу. Мідійською знаті були залишені їхні привілеї, було збережено чимало колишніх законів, однак, вони змушені були поступитися першістю перської знаті, яка грала до цього другорядні ролі.
Саме тоді Персія виходить на перший план у світовій історії і буде відігравати тут провідну роль протягом наступних двох століть. Лідійський цар Крез вважався на той час одним із самих могутніх і багатих царів Сходу і в 547 році напав на Каппадокію, що знаходиться під владою Персії. Після кровопролитного бою Крез змушений був відступити, але Кир переслідував військо ворога до повної капітуляції. Кир пощадив лідійського царя і його наближених, він умів умиротворяти переможений народ і з часом Лідія стане надійним союзником Персії. Після цього він завоював частину областей Середньої Азії і Східного Ірану.
Перська імперія розросталася і міцніла. У 539 році до нашої ери Кир здійснив похід на схід, де зумів завоювати багату Вавилонське царство, а також Сирію і Палестину. 
Кір Великий завжди виявляв гуманне, милосердне ставлення до підкореним народам і їх правителям, уміло проводив миротворчу політику і досить часто усував несправедливості, що панували до нього. В 530 році до нашої ери царем Вавилона Кир проголошує свого сина Камбіса. В цей же час сам Кір Великий відправився в свій останній похід на Схід. Кир вирішив завоювати кочові племена массагетів, що кочують у степах і на побережжі Каспійського і Аральського морів. Спочатку, як і завжди, перси перемагали, але незабаром удача змінила перського царя і через рік, після чергового походу, Великий Кир був убитий в бою. Але і після смерті Великого полководця створена ним Перська імперія процвітала ще двісті років.
