Історія Успіху Олега Тинькова


Історія Успіху Олега Тинькова«Хлопці, припиняйте працювати за зарплату і протирати ваші штани в офісах, працюючи на таких мудаків, як я. РОБІТЬ СВОЮ СПРАВУ. Перестаньте горбатитися за зарплату, та ще мізерну, в більшості випадків! Я закликаю вас робити СВОЮ справу, ризикувати і творити НОВЕ! У нас в країні повно перспектив! Можливості безмежні. Не потрібно лінуватися!» Олег Тиньков

Олега Тинькова дуже часто відносять до категорії так званих бізнесменів нового напряму. Бізнесмени, які створюють бізнес з нуля, заслуговують більшої уваги, ніж вони отримують його зараз. За твердженнями аналітиків саме такі зміни стануться в найближчому майбутньому, коли «творців» будуть почитати на порядок більше, ніж нинішніх олігархів.

Основним напрямком діяльності Олега Тинькова є створення нового бізнесу з подальшим його продажем великої компанії. Як говорить сам підприємець йому неймовірно цікаво не тільки створювати що-небудь нове, але і значно простіше це робити, ніж підтримувати і розвивати вже існуючий бізнес.

Історія Успіху, Біографія Олега Тинькова

Історія Успіху Олега ТиньковаОлег Юрійович Тиньков народився 25 грудня 1967 року в невеликому місті Кемеровській області Полысаево. Батько майбутнього підприємця працював шахтарем, і грошей приносив трохи, мати кравчинею в ательє. Ось як згадує цей період сам Олег: «Жили в двухсемейном бараці, без води, центрального опалення. Всі зручності в 50 метрах від будинку…». В цих умовах Тиньков і вирішив добитися успіху.

У шкільному віці Олег Тиньков досить серйозно захоплювався шосейним велоспортом і дійшов до серйозних вершин, багаторазовий Чемпіон Кузбасу, виграв більше 30 гонок! Входив у збірну області та регіону, їздив на збори в південні райони, Ленінабад (Таджикистан), Фергана (Узбекистан) ітд. У той час в Тинькове і почали прокидатися підприємницькі здібності. «Те, що було у нас в Сибіру дефіцитом: шарфи, чоботи та інший імпорт, зі зрозумілих причин не користувався попитом у жителів півдня, ми це будучи спортсменами, скуповували на всі наявні у нас батьківські гроші і по приїзду продавали на ринку або сусідам в три рази дорожче. Потім пішло — поїхало… не заробив стільки, скільки навчився торговим премудростям» — згадує Олег.

У 1986 році Тиньков йде служити в армію. Ось як Олег згадує ті роки: «Готувався потрапити в СКА, але так як не було кудлатою руки, кинули мене зі спортивним клубом армії, взяли сина новосибірського військового, якого я однією ногою обганяв. А в військкоматі мені сказали: «Майстер спорту, 1м89см — відмінно, в прикордонні війська!» Відслуживши рік у Находці, був переведений в Миколаївськ-на-Амурі, там він зрозумів, що значить комарі, і -55С. Не дивно, що про бізнес в ті роки Тиньков не думав.

Після повернення з армії разом зі своєю дівчиною Олег вирішив виїхати на літо у табір, де з нею трапилася трагедія, яка частково вплинула на його подальшу долю. В автобус, в якому їхали Тиньков і його дівчина врізався КАМАЗ. На жаль кохана Олега загинула, а йому на пам’ять про цей страшний день залишився шрам на обличчі. З-за втрати близької людини Тиньков не міг більше залишатися в рідному місті і після того, як його виписали вирішив виїхати до Ленінграда.

Там він надходить в Ленінградський гірничий інститут, де в гуртожитку цього університету починає спекулювати, перепродувати парфумерію і джинси. Все це він скуповував у іноземних студентів (там навчалися і американці, і німці з ФРН) і перепродував їх в Ленінграді, а більш великі партії відвозив Ленінськ-Кузнецьк. Ось так проявляється мислення підприємця, знайти місце там, де можна продати дорожче.

Захоплення комерцією призвело до того, що інститут Тиньков так і не закінчив. Посприяла цьому активна торгівля технікою з Сінгапуру на початку 90-х років. Починався цей бізнес з банальних калькуляторів, які купувалися в Сінгапурі за $7, а в Росії продавалися по $70 за штуку. Після калькуляторів в хід пішли телевізори та відеомагнітофони, оскільки з більш великої техніки можливо було отримати більше прибутку. Завдяки успішній торгівлі, яка велася переважно оптом, Олег Тиньков на початку 1993 року відкриває свою першу компанію «Петросиб». Надалі ця компанія володіла такими мережами як «Техношок» і «МиѕісШок». В цілому, до комерційної діяльності Тинькова підштовхнув фактор, який заслуговує поваги. За словами Олега до заняття комерцією його підштовхнуло бажання жити, а не животіти на скромну зарплату, бажання переїхати в престижну квартиру і мати достатню кількість грошей. Варто також зауважити, що деякі однокурсники Олега Тинькова згодом теж стали досить успішними підприємцями. Так, Олег Жеребців заснував мережу гіпермаркетів «Лента», Олег Леонов заснував «Діксі», а Андрій Рогачов заснував всім відому «П’ятірочку».

Історія Успіху Олега ТиньковаВідкриття «Техношок» в 1994 році відразу навело фурор в місті. Це стало можливим завдяки використанню в роботі компанії креативних ідей і нововведень. Олег Тиньков: «Де була проривна ідея? – Ми перші в Росії хто зробив маркетинг-інтегровану компанію. Тобто що ми зробили – ми зняли телевізійний ролик (разом з Олегом Гусєвим, який «Зайка моя» зняв) обклеїли весь місто плакатами + радіо + журнали і газети. Для мене це був нонсенс – ми відразу стали супер відомими! ТЕХНОШОК! У нас, навіть, пам’ятаю, був слоган: «Носити з собою мішок вам не треба – всі товари Техношок вам доставить додому!» Ми дійсно доставляли товари на будинок. Ми навіть наших продавців, пам’ятаю, в Америку возили на навчання. Таким чином, у нас був шокуючий сервіс – люди приходили, і персонал підказував їм, яку радіолу купити і т. д. тобто ми принесли, не побоюся цього слова, одними з перших (потім вже «Партія» теж) цивілізований рітейл в країні в 1994 році. «Партія» хотіла нас купити, але ми тоді за ціною не домовилися з Мінаєвим. «Партія» була величезна компанія – якщо у нас в 1996 році був обіг 60 млн., то у них – 600 млн. Але, тим не менш, вони багато чому у нас вчилися. Хлопці з Техносила навіть зізнавалися, що сама назва у них з’явилося, тому що вони були під нашим враженням.»

Покупців не зупиняли і ціни, які були вище середніх по місту на 15-20%. Але даний факт був цілком обгрунтований, оскільки крім сервісу «Техношок» з самого початку свого існування продавав тільки надійну техніку. І це було правильним рішенням, оскільки навіть у непрості 90-ті покупці на хорошу техніку все ж таки були. В ті роки також люди всіляко прагнули продемонструвати свій статус, свою забезпеченість і незалежність, нехай навіть і дещо перебільшену. Саме тому купувати техніку в «Техношоке» було престижно, незважаючи на значно завищені ціни. Таке управління мережею дозволило Тинькова продати мережу в 1997 році за $7 млн.

Історія Успіху Олега ТиньковаУ 1998 році увагу підприємця звертається до розвитку ринку слабоалкогольних напоїв, а саме пива. Відкривати своє виробництво пива на той момент він не міг, тому відкрив у Санкт-Петербурзі пивний ресторан, який досить швидко почав приносити хороший прибуток, і це незважаючи на вкладення для відкриття в $1,2 млн.

У чому відмінність цього ресторану, який на сьогоднішній день вже перетворився цілу мережу?
Тут можна спробувати пиво, зварене на пивоварні самого ресторану без застосування пастеризації. Весь процес приготування цього напою можна спостерігати сидячи за столиком крізь скляну стіну. Це було нове і дуже фіолетове рішення для Росії. Крім того Тиньков один з перших став використовувати термін «живе пиво» для реклами своєї продукції.

У тому ж 1998 році Тиньков засновує компанію, що займається виробництвом пельменів. На заводах компанії «Дарина» випускалися не тільки пельмені, але і заморожені котлети і млинці. Під час розвитку Тинькова компанії був створений ряд популярних торгових марок: «Дарина», «Равіолі», «Пітерський смак», «Товстий кок» та ряд інших, які принесли компанії солідний прибуток.

Історія Успіху Олега ТиньковаУ 2001 році Тиньков вирішує продати компанію «Дарина». Ось як Олег згадує операцію з продажу компанії «Дарина»: «З одного боку, бізнес щомісяця приносив сотні тисяч доларів прибутку і цим влаштовував мене. З іншого боку, ринок пельменів обчислювався парою сотень мільйонів доларів на рік, а наша частка на ньому вже була висока. Навчаючись в Берклі (в 1999 році Тиньков слухав курс маркетингу в університеті Берклі в Каліфорнії), я почав розуміти, що таке обсяг і частка ринку. На великому ринку можна добре заробляти, маючи частку в три відсотки, а на мілкому треба бути потужним гравцем. Природно, нарощувати частку, якщо ви і так найбільший гравець, дуже складно — конкуренти прагнуть відщипнути по шматочку. А тут мені подзвонив Андрій Бесхмельницький, керуючий харчовими активами Романа Абрамовича (Високоприбутковий, але маленький бізнес з красивим ім’ям «Дарина» зацікавив олігарха) і став умовляти продати бізнес.

Я не вірив, що зустрінуся з Абрамовичем. Але таку умову я поставив на переговорах. Ми приїхали в знаменитий офіс «Сибнефти» у Москві вулиці. Абрамович вийшов до нас і особисто проводив в красиву гостьову кімнату. Я бізнесмен і повинен мати хорошу інтуїцію. Серед олігархів є вкрай неприємні типи. Абрамович ж справив на мене дуже непогане враження. Він точно не му**до, як деякі. Хоча сказати, що він розумний і ерудований, не можна. Приказка «Мовчи — за розумного зійдеш» — про нього. За півгодини він сказав десь чотири фрази (у Еллочки Людожерки словниковий запас був ширше). Одна з них приблизно така: «Ну. Ну-ну. А що ти будеш робити з грошима, коли продаси?» А останніми були слова: «Ну добре, заплатите йому, хлопці». Все!»

Виручені $21 млн. дозволили Тинькова нарешті зайнятися виробництвом пива. Він мав намір зайнятися виробництвом дорогого пива під торговою маркою Tinkoff.

До моменту відкриття першого пивоварного заводу Олега Тинькова його пивні ресторани працювали вже досить тривалий час і приносили солідний прибуток. До слова, прагнення Тинькова зайнятися виробництвом пива вважають не випадковим. У вже далекому XVIII столітті один з предків Тинькова був пивоваром, пиво якого славилося на всю Сибір. Правда це чи ні — немає ніякого значення. Піднімається галас навколо цього факту створювала ім’я маренні Tinkoff. Саме це і є головним завданням Олега Тинькова – побудова бренду для максимально вигідною його продажу.

Бренд Tinkoff став справжнім надбанням. Марка пива і мережа ресторанів, об’єднані під одним брендом, користувалися великою популярністю у молоді, яку приваблювала життя на повну котушку в атмосфері ресторанів і різні концерти відомих музичних виконавців у мережі ресторанів. Не варто забувати і про рекламних компаніях, що проводяться з Олегом Тіньковим для розкрутки свого бренду. Часте використання тематики сексу, на думку самого Тинькова, краще всього привертає увагу громадськості до рекламованого продукту. Варто також зазначити, що на заводах Тинькова вперше в Росії почали випускати «живе» пиво.

У 2003 році бренд Tinkoff був удостоєний головного призу в номінації «Бренд року-2003».
2005 рік вважають піком пивоварної компанії Олега Тинькова. Його пиво Tinkoff має 1% від загальної частки ринку пива на території Росії, що для такої відносно невеликої компанії було важливим фактором. Але прийняття закону про заборону реклами пива до 22:00 завдала досить відчутного удару по компанії. Це стало причиною того, що Олег Тиньков почав в терміновому порядку шукати покупця на свою пивоварну компанію. І покупець не змусив себе довго чекати. Ним стала бельгійська компанія InBrev, яка придбала компанію за $201 млн., причому сам Тиньков отримав близько $80 млн. і залишив за собою мережу ресторанів. Крім того, незважаючи на продаж компанії, InBrev запропонувала йому увійти до складу ради директорів.

У листопаді 2006 року Тиньков придбав невеликий московський «Химмашбанк» і став головою ради директорів цієї кредитної організації, що отримала ліцензію на право здійснення банківської діяльності ще в січні 1994 року і увійшла в лютому 2005 року до реєстру банків — учасників системи обов’язкового страхування вкладів. У грудні 2006 року банк був перейменований в ЗАТ «Тінькофф кредитні системи» (ТКС). Цей віртуальний банк, у якого не було ні одного відділення, став спеціалізуватися на випуску кредитних карт, використовуючи для їх розповсюдження технологію direct mail (адресної поштової розсилки) і обслуговуючи клієнтів з допомогою лише телефону та інтернету.

Історія Успіху Олега Тинькова

Олег Тиньков:

Фінансовий ринок – один з найбільш перспективних сьогодні ринків у Росії. І сама тут цікава ніша – це, безумовно, кредитні картки. На щастя для нас, у фінансовій сфері не побудовано великих брендів.

Держбанки в Радянському Союзі обслуговували підприємства, їм не було ніякого діла до споживачів. Приватні банки, які виникли потім, в переважній більшості продовжили цю традицію. Тому є можливість в короткі терміни побудувати сильний споживчий бренд.

По суті, на ринку відсутні нішеві пропозиції – це величезний потенціал для розвитку, яким ми і скористаємося. Наш банк – перший російський справжній монолайнери, тобто банк, який буде займатися тільки одним продуктом – кредитними картками. У нього не буде жодного іншого бізнесу, ніяких філій, ніяких рахунків для фізичних або юридичних осіб.

Ми хочемо стати найбільшим гравцем у своєму секторі, бачимо для цього всі можливості і віримо в успіх. У нас дуже сильна команда – одна з найсильніших на ринку. Всіх, хто був кращим у кредитних картах на пострадянському просторі, ми зібрали в нашому банку. Я пишаюся своєю командою, і у нас величезні перспективи.

Цей бізнес для Тинькова виявився успішним, незважаючи на світову фінансову кризу: у листопаді 2009 року «Комерсант» з посиланням на звітність банку за 9 місяців року повідомив, що «ТКС» збільшив прибуток більш ніж в 50 разів. При цьому банк показав «рекордно низький» рівень прострочення за міжнародними стандартами банківської звітності — всього 5 відсотків, а його кредитний портфель з початку 2009 року зросла з 4,2 до 5,9 мільярда рублів

Як і будь-яка компанія, можна вважати, що банк належить Олегу Тинькова тимчасово. ЗМІ писали про плани Тинькова зробити свій банк успішним, а потім продати цей бізнес. Повідомляли вони і про намір бізнесмена коли-небудь увійти до списку доларових мільярдерів.

Історія Успіху Олега ТиньковаУ січні 2006 року Тиньков презентував нову і єдину на той момент російську професійну велокоманду Tinkoff Restaurants, яка в кінці того ж року змінила свою назву на Tinkoff Credit Systems. Команда здобувала численні перемоги в сучасному пелотоні, включаючи два етапи на Giro d’italia. Спочатку Тиньков уклав спонсорський контракт терміном на три роки, а у вересні 2008 року вирішив відмовитися співпраці з командою. У листопаді 2008 року на базі команди, що фінансувалася Тинькова, була створена нова російська професійна велокоманда «Катюша», спонсорами якої стали компанії «Ітера», «Газпром» і «Ростехнології».

Серед інших захоплень Тинькова також катання на гірських лижах поза підготовлених трас (фрірайд). Бізнесмен веде колонку в журналі «Фінанс», він — активний блогер: під псевдонімом olegtinkov у нього зареєстровані облікові записи в сервісі блогів LiveJournal і микроблогерском сервісі Twitter.

Справа, якою він займається, крім бізнесу, а саме пропаганда і популяризація підприємництва заслуговує окремої уваги і поваги. Він дійсно намагається зламати стереотипи і закликає робити те ж саме іншим — на словах, а краще на ділі, закликаючи самим стає підприємцями, пробувати, не боятися, домагатися поставлених цілей — і цієї дійсно круто!

Він веде програму «Бізнес-секрети» на Russia.ru. В гості до Олега Тинькова приходять як провідні російські підприємці, так і світські персонажі, що мають свій бізнес. Діляться своїми секретами успіху, розповідають як ставали на ноги і росли в бізнесі. Мені сподобалося багато випусків програми, подивіться і ви!

З чисто особистих якостей мені сподобалося те, що Олег, будучи грамотними бізнесменом, залишається простою людиною, «своїм хлопцем», який не випинає з себе щось надприродне, не будує з себе супергероя. Він залишається людиною зі своїми позитивними і негативними якостями, і він на рівних визнає як свої успіхи, так і свої невдачі і вади.

Тиньков одружений. Зі своєю майбутньою дружиною Риной, естонкою з Кохтла-Ярве (робочого міста шахтарського регіону), він познайомився ще в 1989 році в Ленінградському гірничому інституті. Незважаючи на трьох дітей (доньку Дарину і синів Павла і Романа), Тиньков одружився на Рини лише через двадцять років після знайомства — весілля зіграли в червні 2009 року в Бурятії. Свою сім’ю сам Тиньков в одному з інтерв’ю називав головним своїм успіхом у житті

У 2010 році Олег випустив книгу «Я такий як всі», де розповідає про своє життя і бізнес-шляху. З художньої точки зору, книга може і не має великої цінності, але як мотиватор до дії — ефект книги величезний! Вона змушує подивитися на все з іншого межі, з іншого боку, відчути інше бачення. Це дуже здорово. Тому, я всім раджу прочитати цю книжку! Ви обов’язково що-небудь винесете з неї.

Соц закладки
Соц закладки
Добавить комментарий