Історія успіху Аркадія Воложа


Історія успіху Аркадія ВоложаХоча Росія в цілому і не може похвалитися статусом одного з світових лідерів по частині високих технологій, представники російського бізнесу в інтернет-просторі — одні з найбільш активних і креативних. І справа тут не тільки в засланих козачків начебто засновника Google Сергія Бріна, який народився і до шестирічного віку проживав у Москві, але і у власне російських гравців мережевого ринку. У таких, наприклад, як генеральний директор компанії «Яндекс» Аркадій Волож.

Дітище Воложа — пошукова система «Яндекс (Yandex) займає сьогодні міцно становище лідера пошуку інформації в Рунеті. Вона має найбільшу мережу серверів з збереженої на них пошукової інформацією, а також найбільшу аудиторію користувачів, які шукають інформацію в Інтернеті. Хоча «Яндекс» сьогодні – це вже не тільки пошук. Це ціла індустрія сервісів: пошук, пошта, блоги, маркет, безкоштовний хостинг (narod.ru), віртуальні гроші, ігри – цей список можна продовжувати дуже довго. Кількість сервісів збільшується постійно, а також підвищується їх якість. Але, перш за все, звичайно «Яндекс» залишався і залишається провідною пошуковою системою в російському Інтернеті.

Історія успіху, Біографія Аркадія Воложа

Аркадій Юрійович Волож народився 11 лютого 1964 року в інтелігентній сім’ї (тато Аркадія був нафтовиком), в місті Гур’єв Казахської РСР (нині Атирау). Небагатьом відомо, що дядьком Аркадія Воложа є відомий радянський і російський скрипаль і музичний педагог Вольф Львович Усминский.

Аркадій Волож з раннього дитинства виявляв інтерес до математичних наук, які до того ж підкріплювалися відповідними здібностями. Тому вчився він у спеціальній республіканської фізико-математичної школи в Алма-Аті (разом з майбутнім співзасновником «Яндекса» Іллею Сегаловичем), яку закінчив у 1981 році.

Разом з однокласником Іллею Сегаловичем, з яким Воложа крім усього іншого об’єднував непідробний інтерес до математики, керуючись яким вони вирушили до Москви, підкорювати святая святих — фізико-математичний факультет Московського державного університету. Однак чи то зірки не зійшлися, то не пощастило з екзаменаційним білетом, але хлопці дружно не надійшли в МДУ. Втім, Воложа і Сегаловіча це не довго турбувало і вони успішно здали іспити в інші московські інститути. Волаж поступив в інститут нафти і газу імені Губкіна, а Сегалович в Московський геологорозвідувальний, які успішно закінчили п’ять років потому.

Після отримання диплома Аркадій Волож як перспективний молодий спеціаліст деякий час займався дослідженнями питань обробки великих обсягів даних в Інституті проблем управління Академії Наук СРСР. Проте в країні вже починалися ринкові процеси, буйним цвітом стали розквітати всілякі кооперативи…

На хвилі кооперації

Коли в 1988 році був прийнятий знаменитий Закон про кооперацію, Аркадій Волож займався дослідженнями в області обробки великих обсягів даних. Одночасно працював і вчився заочно в аспірантурі. Безтурботне існування молодого аспіранта перервала вируюча хвиля перших кооперативів. «З райкому КПРС інститут отримав інструкцію: згідно з законом про кооперативному русі утворити кооператив, — розповідає Аркадій. — Мого начальника викликав директор інституту: бачиш, таке ось діло, треба щось вирішувати. І начальник відділу вирішив: “Ну що ж, відмінно — ти, ти і ти…”. Так я став співзасновником однієї із перших кооперативів».

Історія успіху Аркадія ВоложаНе мудруючи лукаво кооператив став закуповувати насіння і поставляти їх в Австрію в обмін на персональні комп’ютери. З комп’ютерів кооператори робили автоматизовані робочі місця на вітчизняних підприємствах. Сам обмін відбувався на основі найчистішого бартеру: вагон насіння на вагон комп’ютерів. «Вітчизняні комп’ютери були в той час розміром з кімнату, а перші персоналки легко вміщалися на столі, — згадує Волож. — Наші гіганти доходили в ціні до декількох мільйонів доларів, а західні персоналки коштували, не пам’ятаю точно, але близько 43 тисяч рублів. Але про ціни я знаю більше чуток — займався я в кооперативі технічною роботою, відповідав за заливку і налаштування комп’ютерів, адже я на персоналках з 1984 року програмував».

Зайнявшись бізнесом, Аркадій Волож закинув кандидатську, залишивши її десь на другій главі. Щоб підтягнути кваліфікацію, він взявся вчити англійську. «До мене прийшов вчитель англійської мови Роберт Стабблбайн, американець, теж майже студент, на рік молодший за мене, — і я побачив у нього якісь журнальчики з комп’ютерів. Природно, запитав, а він відповідає: “Я ось тут зібрався комп’ютери поставляти в СРСР”. — “Добре, — кажу я, — ми тут теж комп’ютерами займаємося, давай з нами!”. Відвів його до керівника кооперативу. Але, на жаль, там нічого не склеїлося. Зате вийшло так, що через деякий час ми стали працювати з ним удвох. А він чудово знав російську літературу, Пушкіна читав напам’ять. Так у 1989 році утворилася фірма «Comptek». Мій Партнер ходив по компаніям і продавав комп’ютери, а я стежив за специфікаціями та іншим», — згадує Аркадій Волож.

Між тим за час роботи в кооперативі Волож заробив цілих два комп’ютера. Продавши їх, він купив в Москві квартиру. Туди переїхала сім’я Аркадія, а їх стара квартира стала штабом CompTek і ще однієї компанії, ідея якої зародилася у нього в аспірантурі.

Створення компанії «Аркадія»

«За кілька років роботи з великими масивами даних ми зрозуміли: щоб добре шукати в текстах, непогано було б взагалі російську мову навчитися розуміти. У той час я був знайомий з ще одним Аркадієм — Бірківською, який займався комп’ютерною лінгвістикою в Академії наук. Ми стали працювати разом. Так — із з’єднання ідеї пошуку у великих текстах і морфології мови — народилася компанія “Аркадія”, — розповідає Волож. Першим продуктом нової компанії став класифікатор винаходів обсягом майже 10 мегабайт. Замовлення отримали від Інституту патентної інформації, набрали невеликий колектив програмістів. Щоб розширити ринок, програму упакували в дискети і стали продавати як коробковий продукт. Купували його переважно науково-дослідні інститути та організації, які займалися патентоведением. “Три роки ми цим продуктом займалися, активні продажі вели, навіть давали рекламу в газеті “Известия”, — згадує Аркадій. — Всі писали у мене на кухні. Чоловік десять вдавалося прогодувати цим бізнесом».

Ринкові реформи не пройшли для «Аркадії» даром — підприємствам стало не до патентів. Зате бізнес «CompTek» процвітав — перші банки, біржі та фінансові спекулянти закуповували персоналки вагонами, починалося будівництво нових мереж зв’язку, і компанія зайнялася дистрибуцією мережевих технологій. Тоді і було прийнято рішення зробити «Аркадію» одним з департаментів «CompTek». «Ми подумали і вирішили, що вистачить тримати людей на голодному пайку, давайте краще вважати їх всіх відділом програмування компанії «CompTek». Кілька програмістів коштують недорого для багатої комп’ютерної компанії, а технологію пошуку було залишати шкода, і ми стали думати, щоб ще таке поиндексировать», — розповідає Аркадій Волож.

Першою перемогою програмістів CompTek стало цифрове видання Біблії: майже половину священної книги довелося набирати вручну, попрацювати довелося навіть дружині Воложа, але в підсумку тираж Біблії на дискетах став непогано розходитися. Слідом прийшло замовлення з Інституту світової літератури — на повне академічне видання класиків літератури, спочатку Грибоєдова, а потім Пушкіна.

Створення компанії «Yandex»

Одним з тих «голодуючих» програмістів, хто з початку 90-х жив на скромні софтверні продажу, був Ілля Сегалович, колись сидів з Воложем за однією партою в физматшколе. «Я завжди захоплювався його антрепренерским замахом, — згадує зараз Сегалович. — Ми перетнулися з Аркадієм випадково, і я сказав йому: “Знаєш, я адже теж програміст, може, у тебе знайдеться для мене місце? Чого ви там, до речі, робите?” — “Ну, пошук”. — “Господи, дурниця яка! Чи То справа у нас, інтегральні рівняння другого роду, геофізика, перерахунок полів. Ну да ладно””.

Ось як свій прихід в компанію Аркадія Воложа згадує Сегалович — «Був період, коли я працював у радянському інституті «від і до». Я приходив в дев’ять, йшов у шість, коли закривалися двері. І не було відчуття: «Помри, але зроби». Не було колективного «шкільного» горіння. Коли я прийшов до Аркаше, я раптом побачив, як можна горіти. Він миттєво заразив мене. Я, як сірник спалахнув. Аркаша сидів і працював, йому треба було зробити щось- хоч до першої, хоч до двох ночі. І я зрозумів: чорт забирай, от так треба жити!»

«Технології тоді майже і не було. Код погано розумів морфологію, час запиту було не дуже. Але Аркаша — людина хитрий, він відчував, що не можна було проект з рук випустити! Так і бізнес пішов, гроші з’явилися, пам’ятаю, одного разу ми уклали дев’яносто контрактів за три дні! Тоді ми подружилися з Інститутом проблем передачі інформації, з Юрієм Дерениковичем Апресяном (академік РАН, один з найвизначніших вітчизняних фахівців у галузі структурної лінгвістики і теоретичної семантики), він очолював, можливо, найкращу в країні команду лінгвістів. Ми купили у них словник, з ним треба було щось робити. Хто може? — кругом подивилися, і Аркадій сказав мені: “Давай!”. І на мене звалилася та робота, яка мене якось відразу захопила, і зовсім перехотілося куди б то ні було їхати. Я зайнявся щільно морфологією, лінгвістикою, став писати пошукову частину», — говорить Сегалович. Між тим єдиним автором «Яндекса» Сегалович себе не вважає, каже, що починаючи з деякого моменту з’явилися інші розробники (Михайло Маслов, Дмитро Тейблюм, Сергій Іллінський, Леонід Бровкін).

Історія успіху Аркадія Воложа«У 1995 році ми нарешті підключилися до інтернету, і всім відразу стало зрозуміло, що потрібно для неї щось робити. І вже до 1996-го, працюючи одночасно над Грибоєдовим, ми дописали “Яндекс”, щоб він працював у Мережі. Ми зробили “Яндекс” з простим наміром продемонструвати наші революційні технології, — говорить Аркадій Волож. У нас тоді була виставка технологічна, в якій ми брали участь як CompTek. Там було багато стендів різних компаній, мережеві технології все показували, айпі-телефонію. А ми на одному з наших стендів вирішили показати наші пошукові технології — ми можемо просто взяти і все, що є в Мережі, знайти. Остаточно пошукового робота ми зробили вже в 1997-му, і тут же проіндексували весь російський інтернет».

Однією з найулюбленіших казок в компанії і донині залишається історія назви. Офіційна версія походження така. Серед користувачів операційної системи Unix, в якій працювали тоді багато професійні програмісти, була популярна традиція називати продукти «yet another» і далі якесь слово, що характеризує програму. Згідно з офіційною легендою, Ілля Сегалович придумав назву Yet Another Index, скорочено Yandex, а Волож, бажаючи підкреслити російськість нової програми, запропонував поставити на початку російську літеру «Я» — так і народився Яndex. Одну з цікавих байок на цю ж тему запропонували користувачі. «Одного разу нам прийшов такий лист, — розповідає Волож. — Як же ви здорово придумали з цими своїми інь і ян. Адже “иньдекс” — це ж жіноче що-то таке, а “Яньдекс” — це таке сильне, чоловіче, тобто індекс, але з яйцями!”.

У біографії Аркадія Воложа та історії «Яндекса» цікавий факт, що Яндексом міг стати хто завгодно. Вони самі виходили на зв’язок і з «Рамблером» і з «Инфоартом» і пропонували купити їм пошук за 15000 доларів. Але ті сказали: «Нас це не цікавить, не дуже потрібно». Тоді вони й вирішили запустити пошук самі. Ось так люди втрачаю добровільно золоті ідеї.

Як сказала Олена Колмановська — головним редактором і директором з маркетингу компанії «Яндекс»: «Ми тоді не знали, що це і бізнес, і цікаве завдання на все життя».

Насправді історія «Яндекса» як окремої компанії почалася в березні 2000 року. До цього було що завгодно — відділ у компанії, сайт в інтернеті, технологія пошуку, але не самостійна фірма. А в 1999 році в США розцвів індекс NASDAQ, і російські інвестори теж стали бігати по ринку і говорити, що зараз саме час вже що-небудь зробити і заробити грошей.

Аркадій Волож зміг оцінити переваги інтернет бізнесу на відміну від усіх своїх попередників. Він не зупинився на досягнутому, а став продовжувати розвивати технологію пошуку.

Розвиток компанії «Yandex»

До кінця 1999 року Рунет виріс на порядок, як в обсягах текстів, так і в кількості користувачів. «Yandex» створив нового пошукового робота, який дозволив оптимізувати і прискорити обхід сайтів Рунета. Крім уже наявних можливостей, таких як:

  • перевірка унікальності документів (виняток копій в різних кодуваннях);
  • пошук з урахуванням відстані (в тому числі в межах абзацу, точне словосполучення);
  • облік морфології російської мови (в тому числі і пошук за точною словоформі);
  • пошук в заданому діапазоні дат;
  • список знайдених серверів;
  • сортування результатів пошуку за часом останньої зміни;

у користувачів з’явилися нові можливості:

  • пошук по різних зонах тексту, заголовків, посилань, анотацій, адресами, підписам до картинок);
  • обмеження пошуку на групу сайтів, пошук по посиланнях і зображень;
  • виділення документів російською мовою.

З 1999 року Аркадій Волож, вибравши для себе основним заняттям саме просування Яндекса, став займатися вибором з безлічі потенційних партнерів. Необхідно було знайти досвідчених в корпоративному будівництві людей, які б не вимагали повної передачі управління і були згодні вкласти при цьому достатню кількість коштів.

1999 рік був найбільш підходящим часом для пошуку. У світі розкручувалася фондова лихоманка високотехнологічних компаній, інвестори у всьому світі як ненормальні кинулися вкладати в інтернет-фірми, скануючи весь можливий простір, у тому числі і російський ринок, що знаходився в зародковому стані. І хоча в 1999 році російський інтернет був мікроскопічним (за даними Rambler, налічувалося 2,2 млн. користувачів, а обсяг ринку інтернет-реклами не перевищував 2 млн.), гроші в інтернет-компанії вкладалися немалі, і багато хто не встояли перед спокусами.

Пошуковик «Апорт» з двома іншими популярними порталами @Ukr і Omen.Ru був куплений за 25 млн. доларів провідним російським альтернативним оператором зв’язку Golden Telecom. (Правда, за підсумками 2001 року Golden Telecom зробив переоцінку власного інтернет-бізнесу, оцінивши всі куплені інтернет-активи всього у 1 млн. доларів.)

Піддався на вмовляння інвесторів і «Рамблер». Він отримав інвестиції від альянсу «Російських фондів» Orion Capital Advisors Limited, продавши їм контрольний пакет. Інвестори спочатку стали енергійно вливати гроші в «Рамблер», за 2000 рік вклали до шести мільйонів доларів з метою ще більше «надути» компанію і перепродати, а потім після кризи NASDAQ і вибуху «міхура» доткомів упали духом і восени 2000-го стали намагатися його продати кому завгодно. В цих умовах вони придумували нову стратегію по два рази на місяць, і «Рамблер» втрачав ринок.

Тільки Волож не хотів продаватися повністю. У нього було два ключових вимоги до потенційного партнера: зберегти контроль над компанією за собою і виручити більше грошей за міноритарний пакет.

«У 1999 році ми зустрічалися практично з усіма лідерами російського інтернет-ринку, і на одній з виставок — десь у вересні — я познайомилася з Аркадієм і його командою, — розповідає Олена Івашенцева, партнер інвестиційного фонду Baring Vostok Capital Partners (BVCP). — На тлі інших компаній, з якими я спілкувалася, хлопці вигідно відрізнялися тим, що вони були дуже відкриті, дуже прозорі, у них було чітке уявлення про свої сильні сторони. В той момент у них був тільки пошук, зате було розуміння, що в пошуку вони найсильніші, а все інше вони готові будувати і розвивати».

«Волож зміг протистояти натиску інвесторів, він утримався і не продав всю компанію, не став розпорошуватися, а зробив ставку саме на пошук, він добре позиціонував свою компанію, він все зробив правильно!», — тодішній директор «Рамблера», а нині генеральний директор компанії «Ашманов і партнери» Ігор Ашманов.

15 грудня 1999 року Яндекс і netBridge відкрили інтернет-аукціон Молоток.Ру. Потім був спільний проект Narod.Ru, який стартував 15 лютого 2000 року. Вийшовши під девізом «Побудуйте свій сайт за 60 секунд!», він надавав будь-якому бажаючому можливість створити персональну сторінку. Незабаром компанії розділили сфери інтересів, і Молоток.Ру перейшов під повний контроль netBridge, а Narod.Ru — у власність Яндекса. Зміни, що відбулися в 1999 році, остаточно закріпили за Яндексом статус соціального сервісу і визначили подальший розвиток. За два з невеликим роки Яндекс отримав визнання і заробив стабільно високу відвідуваність, що стало причиною подальшого зростання.

Історія успіху Аркадія ВоложаХоча спочатку проект російської пошукової інтернет-системи «Яндекс» розвивався саме в рамках діяльності фірми Comptek», в якості одного з напрямків її діяльності, в 2000 році Волож вирішив повністю сконцентруватися на його розвиток, закінчивши з «Comptek». Саме тоді на світло з’являється компанія «Яндекс» з генеральним директором Аркадієм Воложем.

Навесні 2000 року сталася надзвичайно важлива подія: з компанією ru-Net Holdings було укладено договір про інвестування, за яким вона отримувала трохи більше третини пошуковика. Отримати гроші і нічого не зробити було не в стилі Аркадиея Воложа, тому відразу було розширення штату і грандіозне розвиток ресурсу.

У п’ятий раз змінився дизайн, стали доступні нові служби, такі як «Яндекс Закладки», «Яндекс Новини», «Яндекс Товари», «Яндекс Гуру» і «Яндекс Пошта». Кульмінацією нововведень стала пройшла в червні 2000 року тиждень запусків нових сервісів, яка закінчилася святом «Яндекса». Восени була випущена панель інструментів «Яндекс Бар».

Також 2000 рік став роком початку масштабної рекламної кампанії. «Яндекс» став першим інтернет-ресурсом в Росії, запустив рекламну кампанію на телебаченні, що, власне, зіграло велику роль в завоюванні їм популярності. «Нам треба було стати лідерами не тільки в мережі, але і в головах користувачів», — каже головний редактор «Яндекса» Олена Колмановська. Після перших п’ятисекундних роликів з логотипом ресурсу, які з’явилися на екранах в січні 2000 року, був знятий повнометражний ролик з досить простим сюжетом. Бритоголовий амбал підходив до інтелігентного юнака і страшним голосом питав: «Закурити не знайдеться?» Відповіддю був адресу «Яндекса» і слоган «Знайдеться все». Пікантність ролика полягала в тому, що грав бандита Артемій Лебедєв, творець однойменної дизайн-студії, людина в інтернеті легендарний. До речі, дизайн «Яндексу» зробила саме студія Лебедєва. Аркадій Волож стверджує, що причиною такого замовлення було тільки необхідний поділ праці, але дизайн «від Лебедєва» в російському інтернеті — свого роду знак якості.

В кінці 2000 року стартувала рекламна кампанія «Всі питання до «Яндексу»». Для цієї кампанії було придумано 13 запитань на кшталт «З ким ви, мастеракультуры?», «Що робити?», «Що день прийдешній мені готує?» і т. д. В результаті «Яндекс» став чи не синонімом довідника.

В середині лютого 2001 року «Yadex» влаштувався за новою адресою, де обзавівся власною серверної, оскільки нові сервіси і зростаючий потік користувачів вимагали розширення апаратної бази. До літа «Yadex» зміг вперше у своїй історії очолити список найбільш відвідуваних російськомовних ресурсів.

Між тим Рунет розвивався, і вже навесні обсяг проіндексованих «Яндексом» даних перевищив знаковий поріг в 1 ТБ. У користувачів з’явилася можливість шукати зображення за допомогою «Яндекс Картинок», а влітку разом з групою компаній «PayCash» була запущена електронна платіжна система «Яндекс Гроші». Це стало значним кроком на шляху до розширення сфери послуг, що надаються «Яндексом», і справило помітний вплив на російську Інтернет в цілому.

Історія успіху Аркадія ВоложаГендиректор «Яндекс Гроші» Євгенія Завалишина — «Взагалі «Яндекс.Гроші» були створені в 2002 році всупереч моєму дуже наполегливій протидії. У той час я займалася в «Яндексі» зовсім іншими речами. Я відповідала за всі сервіси «Яндекса». Ми повинні були стати порталом №1. Я бачила, що пропонований бізнес не має нічого спільного з тією моделлю, за якою живе «Яндекс». У «Яндекса» сервіси можуть бути як завгодно різноманітними, але в основі своїй у них один і той же принцип — «робити класний безкоштовний сервіс, на нього залучати аудиторію, продавати доступ до цієї аудиторії рекламодавцям і отримувати гроші». Неважливо, що ви конкретно робите в окремому проекті: пошук, пошту, хостинг або маркет. «Яндекс Гроші» зовсім про інше. Вони про платежі, справляння комісії, платні послуги. У них було мало спільного з сервісами «Яндекса», і я вважала, що не варто цим займатися. Але Аркадій Юрійович Волож був наполегливий. Він говорив, що цей сервіс повинен стати затребуваним. І в 2002 році сервіс «Яндекс.Гроші» був запущений. А вже в 2006 Аркадій Юрійович прийшов до мене і сказав: «Знаєш, є така штука. Вона росте і розвивається, але хочеться її упакувати» — так я і стала Гендиректор «Яндекс Гроші»».

В кінці 2002 року три незалежних сервісу, Підбери, Гуру і Товари, що були об’єднані в «Яндекс Маркет», проект, не втрачає популярності і сьогодні. В цей рік керівництво компанії поставило амбітну мету — досягти самоокупності. Було прийнято рішення побудувати комерційну модель на контекстній рекламі, що дозволило не тільки виконати завдання, але і зробити це навіть раніше за всіх передбачуваних термінів. Черговий етап становлення «Yadex» був завершений.

У 2003 році велика увага приділялася поштового сервісу, який зазнав чергові зміни, які зробили його більш зручним. Також в 2003-му була істотно перероблена служба «Яндекс Новини», яка стала організованою підбіркою найважливіших новинних повідомлень, об’єднаних за темами. В новинах з’явилися фотографії і відео. Сам пошук в інтернеті також зазнав зміни: в результатах відтепер з’являються документи RTF, PDF і DOC, що дозволило легше знаходити, наприклад, потрібну документацію, а для веб-майстрів була реалізована видача в XML. Через рік додалася підтримка форматів і XLS PPT, а також індексація сайтів, зроблених на Flash.

Крім ресурсу yandex.ru розвивалися й інші продукти компанії. Так у 2003 році пошукові технології «Яндекса» заробив на президентському сайті, а восени була представлена нова лінійка, в яку увійшли три рішення: «Yadex Server», який виріс із «Yandex Site», «Yandex Publisher», що включає «Yandex CD», і «Yandex SDK», що став продовженням «Yandex Lib». 3 червня 2003 року рада директорів ухвалила рішення про виплату перших в історії російських інтернет-компаній дивідендів, які склали в сумі 100 000 доларів, що стало цілком логічним кроком для самоокупною компанії.

Лідерство в області пошуку допомогло компанії визначитися з новою бізнес-моделлю. Нею стала контекстна реклама. Якщо спочатку всі інтернет-компанії орієнтувалися тільки на банерну рекламу, то сьогодні доходи приносять медійна і контекстна реклама. У 2005 році, будучи практично монополістом на ринку контекстної реклами, «Яндекс» отримав дохід у розмірі 35,6 млн. доларів (з них 80% принесла саме контекстна реклама), обсяг прибутку становив 13,6 млн. доларів.

За більш ніж 10 років самостійного існування компанія «Яндекс» стала успішним бізнес-проектом з річним оборотом приблизно в 300 мільйонів доларів, який не злякався присутності на просторах рунета навіть таких сильних іноземних конкурентів, як той же «Google». У другій половині двотисячних компанія почала активно розвивати різні непрофільні інтернет-проекти, однак суттєво вдарила по IT-ринку світова фінансова криза, що почалася в 2008 році, скорегував розвиток компанії. За власним визнанням Аркадія Воложа, компанія повернулася до розвитку пріоритетних напрямів своєї діяльності, тобто до формату «чотирьох сторінок»: головна сторінка пошукової системи «Яндекс», сторінка видачі результатів пошуку, поштового сервісу та сторінки карт.

Однак не дивлячись на кризу останнім часом було запущено безліч нових проектів, а вже існуючі отримали безліч поліпшень. Для користувачів відкрилися «Яндекс Карти», згодом тісно пов’язані з безліччю інших сервісів і стали одним із пріоритетних напрямків. Заробив «Яндекс WiFi», побачила світ «Яндекс Афіша» та інші проекти, відмітним знаком багатьох з яких стала спрямованість на потреби російських користувачів. Увійшло в традицію проведення регіональних семінарів. Такий підхід був правильним: російська компанія мала в цьому незаперечними перевагами перед міжнародними конкурентами, що забезпечило перемогу Яндекса на російському ринку.

Звичайно основним і пріоритетним напрямком компанії є розробка пошукового механізму, але за роки роботи «Яндекс» став мультипорталом. Згідно з рейтингом Alexa.com, а також статистичними даними Аналітична компанія ComScore, на даний момент за популярністю сайт yandex.ru займає 22 місце в світі і 1 місце в Росії.

Головний офіс компанії знаходиться в Москві. У компанії є офіси в Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі, Новосибірську, Одесі, Сімферополі, Києві, Казані, Ростові-на-Дону і Стамбулі. В середині червня 2008 року компанія оголосила про відкриття Yandex Labs — офісу в США, в штаті Каліфорнія.

Вихід на IPO Yandex

Історія успіху Аркадія Воложа24 травня 2011 року «Яндекс» здійснив первинне розміщення акцій на американській біржі NASDAQ. В ході розміщення було продано 52,2 млн. акцій класу «А» за ціною 25 доларів за акцію, за рахунок чого було виручено близько $1,3 млрд. (з них приблизно третина буде використано самою компанією, а решта — піде акціонерам, продав свої акції). З урахуванням того, що у банків-організаторів IPO є опціон на додатковий викуп акцій, обсяг розміщення становить $1,43 млрд., а у вільному обігу виявиться 17,6 % акцій «Яндекса». Попередньо бізнес компанії був оцінений в діапазоні від $6,4 млрд. до $7 млрд., за підсумками IPO оцінка компанії склала $8 млрд. Після першого дня торгів ціна акцій «Яндекса» виріс ще на 42 %, а капіталізація компанії досягла $11,4 млрд.

Це саме успішне IPO з часів виходу на біржу Google в 2004 році. Російський «Яндекс» обставив і залишив позаду головну сенсацію 2011 року вийшов на IPO LinkedIn (а адже цієї події вже присвоїли звання головного надувателя чергового тих-міхура, за аналогією з бульбашкою доткомів 1990-х).

Співробітники компанії «Яндекс», тим часом, відзначали радісна подія. У всіх російських офісах були встановлені екрани, на яких яндексоиды дивилися трансляцію торгів і могли спостерігати, як на їх очах Аркадій Волож збільшував свій капітал. Сьогодні Волож займає 97 місце в списку найбагатших людей Росії, а його статок оцінюється в 950 млн. дол.

Очікувані доходи «Яндекса», на думку багатьох експертів, в 2012 році повинні істотно перевищити 1 млрд. дол., при цьому компанія планує розширюватися за межі Росії, а Аркадій Волож – не приховує від світової громадськості вельми серйозних амбіцій.

Нові горизонти

Тепер Яндекс працює на два фронти: компанія намагається поліпшити місцеві послуги і охопити закордонне інтернет-простір. У 2007 році була відкрита українська версія пошуку yandex.ua. У 2008 році Яндекс виконав істотні роботи, спрямовані на підтримку міжнародних інтернет-стандартів, таких як Sitemap, і протоколів GZIP, FOAF і MediaRSS. Це дозволило ефективніше працювати з індексацією не тільки російських, але й закордонних ресурсів.

Історія успіху Аркадія Воложа20 вересня 2011 року «Яндекс» вийшов на пошуковий ринок Туреччини — запустив відповідний портал і відкрив офіс в Стамбулі. В інтерв’ю журналу «Комерсант» на питання – «І все-таки чому саме Туреччина?», Аркадій Волож відповів:

«На ринках, де є реальна конкуренція пошуковиків, розподіл часток гравців якісно відрізняється від «монопоисковых» ринків, і він скрізь однаковий. Це майже як закон розподілу електронів в атомі. Перший гравець зазвичай має частку в районі 60%, другий гравець — 20-30%. Інші гравці обмежуються більш дрібними частками. У США, наприклад, у «Google» трохи більше 60%, у «Bing» — близько 20%. В Кореї у першого пошуковика Naver теж більше 60%, у другого Daum теж близько 20%, у «Google» та інших — залишилися. У нас така ж картина, тут ми перші з 60%, «Google» другий і т. д. Не важливо, хто ці гравці, якщо ринок конкурентний, якщо у користувача є вибір, розподіл майже на всіх ринках схоже.

Тому прийти, скажімо, у США зі своїм пошуком і отримати навіть 20% ринку ми не зможемо. Так не буває. Там вже є два своїх гравця. Тому безглуздо виходити на ті ринки, де вже є конкуренція. Але є більше половини світу, де присутній один гравець з часткою значно вище 90%. На цих ринках кричущий вакуум, і вихід на них з хорошим продуктом, заточеним на локальний ринок, може принести успіх. Там є вільна «друга орбіталь»: ці 20-30% і потрібно намагатися там дістати.

Для Росії це може здатися дивним, так як ми завжди були розпещені конкуренцією: з 1990-х років у нас були «Aport», «Rambler» та інші. Ми завжди могли вибирати пошуковики. Тому нам важко уявити, що в тій же Туреччині чи Франції є тільки один пошуковик і людям навіть не з чим порівняти результати пошуку. Звичайно, вони можуть теоретично зайти на який-небудь «Bing». Але «Bing» не робить нічого спеціально для Туреччини, тому для турецьких користувачів це все одно, що пошук для Марса.

Ми прийшли в Туреччину, так як протягом десяти років її жителі користувалися одним пошукачем, а ми тепер пропонуємо їм альтернативу. Ми встояли в Росії, тому що фокусуємося на нашому ринку, пропонуємо користувачам сервіси, максимально налаштовані під їх потреби. Для Туреччини ми теж зробили максимально якісний продукт і приносимо сюди кілька унікальних для ринку додаткових сервісів.»

Безумовно, вихід на зовнішні ринки не так простий, як здається — він потребує суттєвих інвестицій і часу, однак, надаючи користувачам більш якісний, ніж у «Google» видачу та сервіси, «Яндекс» може набрати позиції на ринку Азії (за винятком Китаю), Європи, Африки і Південної Америки. «Існують десятки ринків по всьому світу, дуже схожих на ринок Туреччини», — заявляє Аркадій Волож, не вдаючись у подробиці.

Секрети успіху Аркадія Воложа

Історія успіху Аркадія ВоложаЧастково успіх Яндекса, був обумовлений використанням так званої агресивної стратегії. Так, наприклад, Аркадій Волож активно «переманював» у свою команду всіх технічно обдарованих фахівців, яких тільки міг відшукати. Наприклад, коли Джері Янг і його «Yahoo» ухвалили рішення звільнити основний кістяк «Inktomi», «Яндекс» запросив екс-співробітників команди у свій офіс в Пало-Альто і запропонував зайнятися інноваційними розробками.

Аркадій волож вміє оточувати себе сильними і цілеспрямованими людьми на яких можна завжди розраховувати. Восени 1968 року, коли маловідома компанія Intel з Силіконової долини ще тільки вела свої розробки напівпровідникових технологій, один із співробітників викликав засновника компанії Боба Нойса в коридор і запитав: «Боб, я ніяк не можу зрозуміти, як приймаються рішення в цій компанії, не поясниш мені її структуру?». Нойс підійшов до дошки, взяв крейду і написав маленьку букву «x», навколо неї намалював коло, а вздовж неї ще шість чи сім таких букв. Потім з’єднав все «x» з центром і сказав: «В центрі — ти, а навколо тебе — ми, команда Intel». Сьогодні «Яндекс» влаштований так само. Спочатку може здатися, що це компанія, цілком побудована навколо фігури Аркадія Воложа, а отже, централізована. Насправді це не так. Команда «Яндекса» — суцільно сильні харизматики: і Сегалович, і Колмановська, і інші лідери компанії — особи, які нітрохи не поступаються Воложу в силі характеру. Колись такою ж була і Intel, де кожен член команди був гравцем вищого класу, а компроміси народжувалися як результат бурхливих дискусій.

Ключем до успіху «Яндекса» стало і те, що російська компанія зосередилася на індексації ресурсів інтернету в цілому, а не тільки Рунета. Незважаючи на те, що сьогодні відомі 7 найбільших світових пошуковиків — тільки три гравці пошукового ринку займаються глобальної індексацією — це «Google», «Bing», і «Яндекс».

Цитати-поради з інтерв’ю Аркадія Воложа пояснюють секрети успіху:

«Що зробило Яндек лідером рунета? Це безперервна робота. Мені іноді доводиться бачити, як хтось десь запитує: «Як заробити мільйон?» Що можна відповісти швидко і одним словом? Працювати!»

«У 2005 р., в Росію прийшли іноземні гравці, і було зовсім неясно, що з нами буде. Прийшли люди теж дуже серйозні, з дуже серйозними технологіями – як мінімум, такими ж сильними, як у нас, – і було незрозуміло, чи виживемо ми чи ні. У нас стали забирати частку ринку, і це вимагало просто повністю переробити компанію, переробити пошук, на все подивитися по-новому. І на щастя, ми з цим впоралися. Нам удалося розширити штат працівників з 200 до 2 000 людей, не перетворившись при цьому в суху корпорацію, а зберігши вироблений творчий стиль, полюбився користувачам.»

«В епоху Інтернету домогтися успіху дуже легко: просто зробити і викласти в Мережу. Ще п’ять років тому були розмови, що Інтернет — це така область, де вже існують усі ці «Mail.ru», «Рамблеры», «Яндексы», «Ґугли», і туди вже не пробитися. Потім прийшли «Однокласники» та «В Контакті». Будуть і інші нові компанії. Мережа у всіх на відстані одного кліка, і якщо є нова ідея — бери і роби».

«Потрібно придумувати продукти і програми для себе, і коли-небудь ними стануть користуватися по всьому світу.»

«Віддавайте все свій час на вдосконалення продукту. Стежити за формуванням трендів на ринку і будьте впевненими в тому, що вони роблять.»

Крім того, що Аркадій Волож є генеральним директором компанії «Яндекс» він:

  • Входить в першу сотню президентського списку резерву управлінських кадрів, затверджену в лютому 2009 року В. о. Путіним;
  • Є акціонером і членом ради директорів компанії Infinet Wireless (вітчизняний розробник і виробник систем широкосмугового бездротового доступу WiMax);
  • Очолює кафедру «Аналіз даних» в Московському фізико-технічному інституті.

Крім того що Аркадій Волож створив головний російський пошуковик, який протистоїть «Google», йому вдалося майже неможливе: ефективно протистояти політичному тиску. Він зумів зробити так, що контролю над «Яндексом» немає ні у кого.

Аркадій Волож живе в Москві. Одружений, у нього два сини і дочка.

Соц закладки
Соц закладки
Добавить комментарий