Біографія Юрія Андропова

Дата народження: п’ятнадцяте червня, 1914 рік
Дата смерті: дев’яте лютого, 1984 рік
Місце народження: Станція Нагутська, Ставрополь, СРСР (РФ)

Андропов Юрій Володимирович – політичний і державний діяч, Андропов Ю. В. – Генеральний секретар ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради, Головою КДБ СРСР.

Відомий радянський політик, Юрій Володимирович, з’явився на світ на станції Нагутська, що в Ставропольському краї. Його батько працював на залізниці. Коли хлопчикові було всього п’ять, батько помер від висипного тифу. Мама маленького Юри, працювала викладачем музики, теж прожила недовго. Після її смерті, вихованням Юри займався вітчим.

Навчальні роки провів у містечку Моздока, де відвідував залізничну фабрично-заводську школу, навчання в якій було розраховано на сім років. Вже в шістнадцять років почав працювати. Спочатку вантажником, а з 1931 року і помічником кіномеханіка. Через деякий час влаштувався працювати на телеграф. А ще через два роки, коли Юрію Андропову було вісімнадцять, він вже працював на різних судах Волзького пароплавства.

Ще через кілька років, а саме в 1936 році, Юра закінчує технікум водного транспорту, розташований в Рибінську. Саме там він починає активно займатися комсомольською роботою, стає секретарем місцевої організації комсомольців. Крім того, його обирають в комсорги Рыбинской судноверфі.

Через рік, у 1937, Юрія Володимировича обирають секретарем, а згодом і першим секретарем обкому ВЛКСМ в місті Ярославлі. Через два роки, в 1939 році, Юрій Володимирович отримує членство у ВКП(б)/КПРС.
Зовсім скоро (1940) Андропова посилають працювати в Карелію. Саме там він зустрічає свою майбутню дружину – Лебедєву Тетяну Пилипівну, і одружитися на ній. Незважаючи на війну, серпень 1941 року приносить радісна подія – у них народжується син.

У воєнні роки активно займається організацією партизанського руху. При цьому не залишає своєї роботи в комсомольській організації, яку й очолює. Цьому не заважає і те, що територія була захоплена фашистами. Коли в 1944 Карелію повністю звільнили від ворожих загарбників, Андропов присвятив себе виключно партійній роботі. З 1947 став займати посаду 2 секретаря ЦК КПРС Карелії.

Після закінчення Другої світової навчався в Карело-Фінському університеті, де вивчав історію і філологію. В цей же час навчався у вищій партійній школі.

У 1953 почалася його робота в Міністерстві закордонних справ. А з 1954 був послом від Радянського Союзу в Угорщині. Цю посаду займав три роки. Брав найактивнішу участь у придушенні повстання, яке в той час угорський народ піднімав проти режиму.

У 1967 році його обрали кандидати в члени Політбюро, в цьому ж році він став головою КДБ. Він з особливою ретельністю контролював роботу апаратів державної безпеки, і безкомпромісно виступав проти країн соціалістичного табору, які намагалися проводити зовнішню і внутрішню політику, незалежну від СРСР.

У 1974 Юрій Володимирович був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці. Через вісім років він залишив керівництво КДБ і зайняв посаду секретаря ЦК. Коли в 1982 році помер Брежнєв, Андропов бл обраний Генеральним Секретарем ЦК КПРС, а ще через рік він став Головою Президії Верховної Ради СРСР.
Через рік після призначення, у генсека стало різко погіршуватися здоров’я. Дев’ятого лютого 1984 року він помер.

Найбільші досягнення Юрія Андропова:

Перебував на посаді Генерального Секретаря ЦК КПРС лише півтора року. За цей час намагався подолати соціально-економічну кризу, який панував у країні. Для цього була введена жорстока дисципліна, яка стосувалася як простих робітників, так і працівників партійного апарату. У громадськості час правління Андропова асоціюється, чи не виключно з посиленням дисципліни. Крім того, в цей час почали проводити масштабні акції по перевірці документації. Це робили в кінотеатрах, магазинах, і навіть на вулицях. Всі ці перевірки переслідували одну мету – знайти тих, хто замість роботи, займався якимись іншими справами.

У цей же період Юрій Володимирович вів боротьбу з привілеями тих, хто працював у партійному і державному апаратах. Він подав особистий приклад, і відмовився від цілого ряду привілеїв. Така політика знайшла підтримку у частини населення, переважно у тих, кому не вистачало при Брежнєві жорсткості і конкретики.

При цьому Андропова не можна повною мірою називати реформатором. Юрій Володимирович чудово розумів, що сама радянська система потребує суттєвих змін і вдосконалення. Але він не збирався руйнувати для цього держава або ж змінювати існуючу централізовану політику. Його основною ідеєю була ліквідація помилок допущених при Брежнєві. А саме ліквідація корупції та казнокрадства, позбавлення від протекціонізму, наведення порядку в управлінській сфері. Але всі ці дії не змогли дати бажаного результату, а лише призвели до посилення ідеологічного контролю, а також до відновлення репресій проти тих, хто був не згоден з системою. Та й ті реформи, які почав проводити Андропов, не були підтримані його приймачем – Костянтином Черненко.

Важливі віхи життя Юрія Андропова:

• Народився в 1914 році.
• З 1923 по 1931 навчався в залізничній фабрично-заводській школі.
• З 1931 обіймав посаду помічника кіномеханіка, але потім перейшов працювати на телеграф.
• У 1932 почав працювати матросом.
• 1936 рік – завершення навчання в технікумі водного транспорту р. Рибінськ. Також цей рік ознаменувався початком комсомольської роботи та обранням у секретарі комсомольської організації.
• У 1939 набирає ВКП(б)/КПРС.
• З 1940 року працює в Карелії.
• 1941 рік ознаменувався для Андропова одруженням на Тані Лебедєвої, а також народженням дитини.
• У роки Другої світової, а саме з 1941 по 1944 брав найактивнішу участь в організації партизанського руху.
• 1944 перейшов до партійної роботи.
• В 1947 був призначений 2 секретарем ЦК партії (в Карелії).
• З 1953 року був співробітником Міністерства закордонних справ.
• У 1954 році був призначений послом від СРСР в Угорщину, де пропрацював до 1957 року.
• 1967 ознаменувався обранням у члени Політбюро, а також призначенням на посаду голови КДБ.
• 1974 – Андропову присвоїли звання Героя Соціалістичної праці.
• 1982 – обраний Генеральним Секретарем.
• В 1983 році був обраний Головою Президії Верховної Ради.
• Помер дев’ятого лютого 1984 року.

Цікаві факти з біографії Юрія Андропова:

• Стверджував, що його рік народження 1914,а 1915. А такі зміни в документах були зроблені для того, щоб швидше приступити до навчання в технікумі.
• Саме при цьому Генеральному Секретарі в Радянському Союзі почали офіційно з’являтися грамплатівки популярних зарубіжних виконавців, які раніше були заборонені в країні і вважались ідеологічно неприйнятними. Це було зроблено для того, щоб зменшити рівень спекуляції такими записами.
• Самому Юрію Володимировичу дуже подобалося творчість Володимира Висоцького.
• Іноді заходи, вжиті для посилення дисципліни, мали дійсно дуже жорсткий і глобальний характер. У великих містах в усіх супермаркетах, кінотеатрах та інших місцях скупчення людей час від часу влаштовували міліцейські облави. При цьому у всіх, хто знаходився в приміщення, перевірялися документи. Це було необхідно, щоб знайти тих, хто прогулює роботу. При цьому все було настільки суворо, що такий перевірці піддавалися навіть школярі, які втекли в кіно з уроків. Всіх прогульників заносили в спеціальні списки. Через невеликий проміжок часу, директорам шкіл приходили листи з міліції, в яких був вказаний перелік прізвищ прогульників.