Біографія Миколи Лєскова – біографія, цікаві факти, досягнення

чНиколай Лєсков (4.02.1831 р.-21.02.1895 р.) – російський письменник, якого називають самим національним письменником в Росії, вважаючи, що він глибше і ширше всіх інших письменників знав російський народ. У духовному формуванні Миколи Лєсков важливу роль зіграла також українська культура, що стала близькою йому за вісім років його київській життя в юності, а також англійська культура, яку Лєсков освоїв за час тісного багаторічного спілкування з родичем його дружини А. Скоттом.

 

 

Народився Микола Семенович Лєсков 4.02.1831 р. – в Орловському повіті, в селі Горохове. Його батько походив з духовного середовища, з часом порвавшим з нею і надійшли на службу до кримінальної палати Орла, де він дослужився до чинів, які давали право на потомствене дворянство. Батько Миколи Лєскова мав репутацію проникливого слідчого і розплутував найскладніші кримінальні справи.

Раннє дитинство Миколи пройшло в Орлі. У 1839 році його батько посварився з начальством, на себе накликав гнів губернатора, тому сім’я Волосінних переїхала в розташоване неподалік від міста Кроми село Паніно, де і відбулося знайомство майбутнього письменника з життям і мовою народу.

 

У 1841 році Микола був визначений на навчання в Орловську губернську гімназію, де вчився дуже погано і за п’ять років навчання зміг осилити всього два класи.

 

У 1847 Лєсков був прийнятий на службу в ту саму палату кримінального суду, в якій працював його батько, на місце канцелярського служителя. У 1949 році батько Миколи Лєскова помер від холери. У 1949 році Микола подав прохання про переведення в штат казенної палати Києва і оселився в Києві у свого дядька Алфер’єва С. П.

 

У 1850-1857 Лєсков проживав у Києві, де вільним слухачем відвідував лекції в університеті, захоплювався іконописом, вивчав польську мову, брав участь у студентському релігійно-філософському гуртку, спілкувався з сектантами, старообрядцями, паломниками. В 1853. Микола Лєсков одружився на Ользі Смирнової, дочки київського комерсанта.

 

У 1857 Лєсков звільнився зі служби, почав працювати в компанії А. Я. Скотта, чоловіка своєї тітки, де придбав великий практичний досвід, а також пізнання в різних галузях сільськогосподарського виробництва, а також промисловості. До того ж, у справах фірми Микола Лєсков часто роз’їжджав по Росії, що дозволяло йому знайомитися з побутом і мовою людей, що проживають в різних областях країни.

 

До 1860 року Лєсков з сім’єю проживав в Пензенській губернії, селі Райському. Коли компанія «Шкотт і Вількенс», в якій працював Лєсков, припинила своє існування, Микола повернувся влітку 1860 в Київ, щоб зайнятися літературною і журналістською діяльністю. Півроку потому Лєсков перебрався до Петербурга, де зупинився у Івана Вернадського.

 

Друкуватися Микола Лєсков почав відносно пізно, в 28 років. Кілька його статей були опубліковані в «Санкт-Петербурзьких відомостях», у виданнях «Сучасна медицина», а також «економічний Покажчик». У цих статтях Лєсков викривав корупцію поліцейських лікарів, що призвело до конфлікту з товаришами по службі, обвинуваченням у хабарництві та звільнення Лєскова.

 

З 1862 року Микола Лєсков став співробітником газети «Північна бджола», для якої він писав різні статті і нариси. Письменницька ж кар’єра Лєскова почалася в 1863 році, коли вийшли перші його повісті «Вівцебик», а також «Житіє однієї баби», а журнал «Бібліотека для читання» почав друкувати його роман «Нікуди», зображав в сатиричній формі побут нигилистической комуни. У 1864 році роман «Нікуди» вийшов окремим виданням, в 1865 році з’явився роман «Обойденные», а в 1866 – «Остров’яни».

 

Як драматурга Лєсков дебютував завдяки постановці трупою Александрінського театру його п’єси «Марнотрат».

 

У 1865 році Лєсков, перша дружина якого страждала психічним захворюванням, вступив у цивільний шлюб з Катериною Бубнової, а через рік у них народився син Андрій.

 

У 1870 році був опублікований роман Лєскова «На ножах», висміює нігілістів, яким сам автор залишився незадоволений, вважаючи його найгіршим своїм твором. У 1872 році був надрукований роман «Соборяне», а в 1873 році вийшла повість Лєскова «Зачарований мандрівник».

 

Твори Миколи Лєскова, які були написані ним наприкінці життя, відрізняються остросатирической спрямованістю. Вони не дуже подобалися публіці своєю прямотою і цинізмом, що, втім, Лєскова зовсім не засмучувало.

 

Помер Микола Лєсков 5.03.1895 р. від нападу астми, яка мучила письменники останні 5 років його життя. Похований Лєсков у Санкт-Петербурзі на Волковому кладовищі.

 

 

Основні досягнення Лєскова як літератора

 

 

  • Багато які великі російські письменники, класики вітчизняної літератури захоплювалися творами Лєскова і його літературним талантом. Лев Миколайович Толстой вважав Лєскова «самим росіянам з наших письменників», Чехов вважав його одним з головних своїх вчителів.
  • Багатьма дослідниками помітно унікальне знання Лєсковим розмовної російської мови, а також майстерне використання цього знання. Гіркий заявляв, що як художник слова Лєсков стоїть в одному ряду з такими великими творцями російської літератури, як Толстой, Тургенєв, Гоголь і Гончаров, причому широтою охоплення життєвих явищ, глибиною знання побутових загадок, а також тонким знанням російської мови він навіть перевищує цих геніальних письменників.
  • Літературна критика нерідко дорікала Лєскова в навмисною виразності мови і в надмірності накладених фарб, однак сам письменник не збирався спрощувати свою літературну мову на догоду критикам. Мовні характеристики персонажів та індивідуалізацію мови героїв Лєсков вважав найважливішим елементом літератури.

 

 

Основні дати біографії Лєскова

 

 

  • 4.02.1831 р. – народився в Орловському повіті, в селі Горохове.
  • 1839 – переїзд сім’ї Волосінних з Орла в маєток, що знаходиться в селі Паніно Орловської губернії.
  • 1841 – надходження в Орловську губернську гімназію.
  • 1846 – закінчення гімназії.
  • 1847 – зарахування в палату карного суду на службу.
  • 1848 – визначення помічником столоначальника палати кримінального суду.
  • 1849 – переїзд до Києва.
  • 1853 – одруження Ольги Смирнової. Лєсков проведений в колезькі реєстратори, а незабаром призначений столоначальником Казенної палати Києва.
  • 1854 – народження сина Дмитра.
  • 1856 – народження доньки Лєскова Віри.
  • 1857 – відхід зі служби в казенній палаті, початок роботи в компанії Скотта.
  • 1862 – початок роботи в «Північної бджолі».
  • 1864 – видання роману «Нікуди».
  • 1865 – виходить роман «Обойденные».
  • 1866 – роман «Остров’яни».
  • 1870 – вихід роману «На ножах».
  • 1872 – роман «Соборяне».
  • 1873 – «Зачарований мандрівник».
  • 5.03.1895 р. – Лєсков помер від нападу астми.

 

 

Цікаві факти з життя Лєскова

 

 

  • Микола Лєсков, як і Лев Толстой, був вегетаріанцем, причому, вегетаріанство вплинула не тільки на його життя, але також на творчість. Преса часом висміювала вегетаріанство Лєскова, на що той не звертав уваги, вважаючи вживання тварин в їжу абсолютно неприпустимим.
  • Лєсков публікував замітки в газетах, розповідають про вегетаріанство, також він розмістив у газеті «Новий час» заклик до створення вегетаріанської куховарської книги. До питань захисту тварин та етики їжі Лєсков звертається у багатьох творах. Їм були створені перші у вітчизняній літературі персонажі-вегетаріанці.
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: