Микита Сергійович Міхалков – радянський і російський режисер, кіноактор. Володар премії «Оскар». Народний артист РРФСР.
Микита Сергійович Міхалков з’явився на світ 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько, Сергій Володимирович Михалков написав текст гімну СРСР, був автором «Дяді Стьопи» і ряду інших відомих творів. Мати, Наталія Кончаловская, була перекладачкою і відомою поетесою.
Навчався Микита в московській спецшколі №20. Після четвертого класу перейшов у звичайну середню школу. Причина була простою – хлопчик відчув, що «не витягує» ускладнену програму навчання. Точні науки давалися йому важко.
У 1956 році Микита поступив в музичну школу, де навчався три роки по класу фортепіано. Також відвідував уроки в театральній студії при Театрі Станіславського. Вже тоді хлопчик почав відчувати, що його тягне акторська справа.
Коли Микиті було 14 років, він дебютував у кіно, отримавши епізодичну роль у картині «Сонце світить всім» Костянтина Воїнова. У тому ж 1959 році Микита став членом ВЛКСМ. В 1960 році були зйомки у фільмі «Хмари над Борському».
Першою великою роботою Михалкова в кінематографі стала картина «Пригоди Кроша» (1961), в якій Микита отримав одну з головних ролей. Після виходу картини Микита швидко став знаменитістю. Як пізніше розповідав він сам, це закрутило йому голову. Але потім батько пояснив синові, що треба бути скромнішим. З тих пір, як зізнається Міхалков, він не виставляє напоказ своїх фотографій.
Закінчивши школу, Микита почав роботу в трупі Театру імені Станіславського. До того часу він був ще зовсім недосвідченим, так що ролі перепадали рідко і тільки самі незначні.
У 1963 році Міхалков всім довів, на що він здатний як актор. Головна роль у фільмі «Я крокую по Москві» Георгія Данелії зробила Микиту відомим на весь Радянський Союз.
Незабаром після виходу фільму Міхалков став студентом Театрального училища імені Щукіна. Там він познайомився з актрисою Анастасією Вертинській. У 1966 році вони одружилися. У тому ж році у них народився син Степан.
У 1966 році Михалкову довелося покинути Щукінське училище. Причиною стали зйомки в кіно. Керівництво училища забороняв студентам зніматися. Микита просто ігнорував заборону і постійно відлучався на зйомки. В результаті на четвертому курсі його виключили.
Після цього Микита вступив до ВДІКУ на режисерський факультет, навчався під керівництвом Михайла Ромма. У цей період Міхалков знімає кілька сюжетів для сатиричного кіноальманаху «Фітіль». Курсовою роботою була короткометражка «…А я їду додому». Сценарій до неї Михалков написав спільно з Євгеном Стебловым, з яким знімався в «Я крокую по Москві».
Одночасно з навчанням у Вдіку Міхалков знімається в кіно. В цей період він працює в картинах «Червоний намет», «Дворянське гніздо», «Станційний доглядач».
У 1970 році Міхалков розлучився з Анастасією Вертинській. Микита вважав, що головне завдання жінки – турбота про сімейне вогнище. Але і Анастасія вже була відомою актрисою, так що присвячувати весь час турботі про домі не могла. Тим не менше, і після розлучення Микита і Анастасія зберегли хороші, дружні стосунки.
У 1971 році Микита закінчив ВДІК. Короткометражка «Спокійний день наприкінці війни» була його дипломною роботою. Фільм отримав приз журналу «Радянський екран».
Після цього Міхалков почав готуватися до зйомок своєї першої повноформатної картини «Свій серед чужих, чужий серед своїх». У 1972 році на «Мосфільмі» повинні були починатися зйомки, але їм завадило непередбачена обставина. Партійне керівництво заговорило про те, що багато діячів театру і кіно не йдуть в армію. В результаті вирішили забирати з «Мосфільму» всіх молодих людей призовного віку. За Михалкова заступилися багато видних діячів кінематографа, військових але це лише розізлило.
Начальник Генштабу особисто пообіцяв Михалкову, що відправить його служити куди подалі. До речі, він не збрехав, – Микиту відправили на Камчатку, на базу атомного підводного флоту.
У 1973 році Міхалков демобілізувався і незабаром одружився з Тетяною Шигаевой, з якою познайомився ще до призову. У них народилося троє дітей: Анна (1974), Артем (1975) і Надія (1986).
У 1974 році були завершені зйомки картини «Свій серед чужих, чужий серед своїх». Спочатку критики сприйняли її негативно, так і у глядачів реакція була неоднозначною. Тим не менше, згодом фільм все ж здобув заслужену славу.
Після цього на радянські екрани фільми Міхалкова виходять практично кожен рік. Наступне десятиліття було дуже плідним. У цей період Міхалков знімає фільми «Раба кохання» (1975), «Незакінчена п’єса для механічного піаніно» (1977), «П’ять вечорів» (1979), «Кілька днів з життя І. в. Обломова» (1979), «Рідня» (1981), «Без свідків» (1983).
Паралельно з цим Міхалков активно працює і як актор. Найвідомішими акторськими роботами в цей період є фільми «Сибіріада» (1979), «Вокзал для двох» (1982), «Жорстокий романс» (1984).
У 1984 році Микита Міхалков став Народним артистом РРФСР.
У 1986 році розташування влади змінилося на немилість. На V з’їзді кінематографістів піддали жорсткій критиці відомого режисера і володаря «Оскара» Сергія Бондарчука. У дусі того часу критикували Бондарчука багато колег, що ще вчора були його друзями. А ось Міхалков вирішив заступитися за Бондарчука. Як результат – наступні картини Микити радянські критики нещадно громили, хоча на міжнародному рівні ці фільми користувалися заслуженим визнанням. Прикладом може служити драма «Очі чорні» 1987 року. Картина здобула низку нагород міжнародних кінофестивалів, але була дуже негативно зустрінута в СРСР.
У тому ж 1987 році Міхалков з кількома однодумцями заснував творчо-виробниче об’єднання «Студія Тріте». У 1991 році об’єднання представило свій перший фільм «Урга – територія любові». Картина була номінована на «Оскар».
У 1994 році Міхалков отримав свій «Оскар» за картину «Стомлені сонцем», що розповідає про страшний період сталінських репресій 1930-х років. На Каннському фестивалі фільм трохи не отримав «Золоту пальмову гілку», але програв «Кримінальному чтиві» Квентіна Тарантіно.
У 1998 році Микита Міхалков став головою правління Союзу кінематографістів Росії.
Наступною великою роботою став фільм Михалкова «Сибірський цирульник», випущений в 1998 році. На зйомки картини було витрачено 45 мільйонів доларів. Для пострадянського кінематографа сума просто величезна. Тим не менш, фільм навіть не окупився, хоча і був відзначений Державною премією РФ.
Після цього Міхалков на довгий час відійшов від режисерської роботи. У новому тисячолітті він знявся у фільмах «Віра, надія, кров» (2000), «Росіяни без Росії» (2003), «Піжмурки» (2005), «Персона Нон Грата» (2005), «Статський радник» (2005), «Мені не боляче» (2006).
У 2007 році Міхалков повернувся до режисерської діяльності, представивши фільм «12». На Венеціанському фестивалі картина отримала «Золотого лева».
У 2010 році режисер зняв картину «Стомлені сонцем 2: Предстояння», а в 2011 році на екрани вийшло продовження «Стомлені сонцем 2: Цитадель».
Основні досягнення Міхалкова
- 21 режисерська робота. 6 документальних фільмів. 43 акторські роботи. 19 сценаріїв. 8 продюсерських робіт.
- Премія журі МКФ у Делі – 1975.
- «Пластина Золотого Тура» – 1976.
- «Кращий фільм кінофестивалю «Мосфільм» – 1976.
- Приз МКФ «Молоде кіно» – 1976.
- «Велика золота раковина» – 1977.
- «Золотий Х’юго» – 1978.
- Гран-прі фестивалю «Фест» – 1978.
- «Давид ді Донателло» – 1978.
- Приз МКФ у Йєрі – 1979.
- Приз фестивалю в Бенальмадене – 1982.
- Приз ФІПРЕССІ – 1983.
- Приз ВКФ у Києві – 1984.
- Приз МКФ у Вальядоліді – 1984.
- Приз Каннського кінофестивалю – 1987, 1994.
- Гран-прі МКФ індустріальних фільмів у Вашингтоні – 1990.
- Премія «Ніка» – 1992.
- «Золотий лев» – 1991.
- Приз Європейської кіноакадемії – 1993.
- Державна премія Російської Федерації – 1993, 1995, 1999.
- «Срібний голуб» – 1994.
- «Золотий витязь» – 1994, 1999.
- «Оскар» – 1994.
- Гран-прі МКФ «Бурштинова пантера» – 1994.
- Приз кінофестивалю «Кінотавр» – 2005.
- Премія ним. Сергія Параджанова – 2005.
- Венеціанський «Спеціальний лев» – 2007.
- Премія Акіри Куросави – 2008.
- Приз «За духовність в культурі» – 2010.
- Приз кінофестивалю «Балтійські дебюти» – 2010.
- Народний артист РРФСР.
- Почесний член Російської академії мистецтв.
- Президент Російського фонду культури.
- Представник Росії в Європейській кіноакадемії.
- Почесний професор Вдіку.
- Президент Ради Російського союзу правовласників.
Важливі дати біографії Міхалкова
- 21 жовтня 1945 року – народження в Москві.
- 1959 рік – кінодебют, епізодична роль у фільмі «Сонце світить всім».
- 1961 рік – перша головна роль у фільмі «Пригоди Кроша».
- 1963 рік – всесоюзна популярність з картиною «Я крокую по Москві». Вступ до Театрального училища імені Щукіна.
- 1966 рік – одруження на Анастасії Вертинській. Народження сина Степана. Вступ у ВДІК.
- 1970 рік – розлучення з Анастасією Вертинській.
- 1971 рік – закінчення Вдіку.
- 1972-1973 роки – служба в армії.
- 1973 рік – одруження з Тетяною Шигаевой.
- 1974 рік – народження доньки Ганни. Вихід фільму «Свій серед чужих, чужий серед своїх».
- 1984 рік – звання Народного артиста РРФСР.
- 1987 рік – засновано творчо-виробниче об’єднання «Студія Тріте».
- 1991 рік – номінація на «Оскар» за фільм «Урга – територія любові».
- 1994 рік – «Оскара» за картину «Стомлені сонцем».
- 1998 рік – обрання головою правління Союзу кінематографістів Росії. Фільм «Сибірський цирульник».
- 2010 рік – «Стомлені сонцем 2: Предстояння».
- 2011 рік – «Стомлені сонцем 2: Цитадель».
Цікаві факти про Михалкову
- За словами самого Михалкова, він походить з давнього дворянського роду.
- Неодноразово піддавався критиці за неналежну поведінку, неточності у фільмах і використання зв’язків в особистих цілях.
- На зйомках «Свій серед чужих, чужий серед своїх» Михалкова трохи не посадили у в’язницю. Його помилково звинуватили в хабарництві.
- Одну зі сцен «Сибірського цирульника» спародіював Стівен Спілберг у фільмі «Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа».
- Прихильник монархічних переконань.