Біографія Марини Цвєтаєвої – біографія, цікаві факти, досягнення

Цвєтаєва Марина Іванівна (26 вересня 1892 року – 31 серпня 1941 року), російська поетеса, перекладач.

Марина Цвєтаєва по праву вважається однією з найбільш великих російських поетес початку 20 століття. Її досить коротка, але насичена подіями біографія не раз ставала предметом вивчення істориків і мистецтвознавців, однак до кінця розгадати загадку цієї цікавою, багато в чому трагічної фігури поки не вдалося, багато повороти долі викликають масу питань і сьогодні.

Дитинство

 

Народилася Марина Цвєтаєва в дуже інтелігентній сім’ї. Її батько – Іван Володимирович Цвєтаєв, професор Московського університету, працював на кафедрі теорії мистецтв та всесвітньої історії, відомий філолог і мистецтвознавець, обіймав посаду директора Румянцевського музею, більшу частину свого життя присвятив Музею образотворчих мистецтв імені Олександра III (зараз – Музей імені Пушкіна).

Перший шлюб професора, женившего вже в досить солідному віці, був дуже вдалий, проте після народження двох дітей його молода дружина раптово померла, і Іван Цвєтаєв одружився вдруге, Марії Мейн, піаністки, учениці Антона Рубінштейна. У цієї пари 26 вересня 1892 року в Москві на світ з’явилася дівчинка, яка отримала ім’я Марина, що означає «морська».

 

Величезний вплив на Марину зробила її мати, яка мріяла, що дочка піде по її стопах і стане піаністкою. Однак скільки не змушували майбутню поетесу грати гами, світ поезії манив її набагато більше. Перші вірші дівчинка написала ще в шестирічному віці, причому писала не тільки російською, але й німецькою та французькою мовами. Мати виховувала дочок досить строго, освіту вони отримали чудову, але скоро Марія Цвєтаєва захворіла на сухоти й сім’я була змушена виїхати за кордон. Намагаючись вилікувати або хоча б продовжити життя другої дружини, Іван Володимирович з усією родиною відправився на курорти Італії, Швейцарії та Німеччині, де вони прожили кілька років. Незважаючи на всі зусилля, Марія в 1906 році померла і турботи про Марину, її сестрі Анастасії (на 2 роки молодший майбутньої поетеси) і про їх зведеного брата по батькові Андрія лягли на плечі батька, який, втім, був зайнятий на службі і не міг присвячувати весь свій час дітям. Можливо, саме тому дівчатка виросли дуже самостійними, досить рано почали цікавитися не тільки відносинами з протилежною статтю, але і політичною обстановкою в країні.

 

Освіта

 

В юному віці, за наполяганням матері Марина Цвєтаєва відвідувала музичну школу і брала уроки музики вдома, однак, після смерті Марії ці заняття не отримали подальшого розвитку. Початкове освіти Марина і її сестра Анастасія (домашні її називали Асею) отримали вдома, мати намагалася навчити дочок всьому, що знала сама.

 

Пізніше вже у віці 8-9 років, у Москві Марина відвідувала заняття в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, потім в Лозанні, Швейцарія, в 1903 році навчалася в католицькому пансіоні, після чергового переїзду сім’ї вирушила у французький інтернат. Цвєтаєва продовжила навчання в пансіоні Фрайбурга, Німеччина, мови давалися їй легко, і надалі вона часто заробляла саме перекладами, так як творчість не давали таких доходів.

 

У 1908 році Марина вирушила до Парижа, де вступила до Сорбонни, щоб прослухати курс лекцій, присвячених давньофранцузька літературі.

 

Творчість

 

Марина Цвєтаєва випустила свій перший збірник «Вечірній альбом» на власні кошти (як сказали б зараз – на кишенькові витрати) ще в далекому 1910 році. Другий збірник віршів, різнопланових, але привернули увагу відомих поетів того часу, під назвою «Чарівний ліхтар» вийшов вже після заміжжя – в 1912 році.

 

Цикл поезій «Подруга», присвячений відносинам з Софією Парнок побачив світ у 1916 році. Варто відзначити, що писала Цвєтаєва всього й багато, щодня присвячуючи творчості кілька годин.

В роки Громадянської війни з’явився відомий цикл «Лебедина пісня», присвячений подвигу білих офіцерів, у її творчості є і романтичні п’єси, поеми, зокрема «Цар-дівиця», «Егорушка», «На червоному коні».

 

Роман з Костянтином Родзевичем послужив натхненням до написання знаменитих збірок «Поема Гори» і «Поема Кінця». Останній прижиттєвий збірник поетеси вийшов у Парижі, куди сім’я переїхала з Чехії, в 1928 році, велика ж частина віршів залишалася неопублікованою, на життя Марина заробляла в основному творчими вечорами і перекладами.

 

Трагедія

 

Головна загадка сім’ї Цвєтаєвої і Ефрона – що саме спонукало їх переїхати в 1939 році в СРСР. Ефрон, колишній білий офіцер, що так завзято боровся з більшовиками, несподівано повірив у торжество комунізму, ще в Парижі зв’язався з суспільством, контролировавшимся НКВС і займався поверненням на батьківщину емігрантів. Першою, в 1937 році повернулася в Москву дочка Марини Іванівни, Аріадна (вона ж була першою заарештована), потім втік який скомпрометував себе зв’язками з НКВС у Парижі Сергій Ефрон. Марина з сином була змушена піти за чоловіком, виконавши до кінця борг нехай не завжди вірною, але люблячої дружини.

 

Арешт дочки і чоловіка в 1939 році підкосили Цвєтаєву, вона з сином залишилася одна, причому стосунки з Георгієм, розбещеним дуже захопленим ставленням матері були неоднозначні. Після початку Другої світової війни після евакуації в Єлабугу 31 серпня 1941 року, на річці Кама, Марина Іванівна Цвєтаєва повісилася в сінях будиночка, виділеного для них з сином, написавши в записці «Я важко хвора, це вже не я, люблю тебе безумно (сина)».

 

Могила Марини Цвєтаєвої так і не була знайдена, незважаючи на всі зусилля сестри Анастасії, реабілітованою в 1959 році і дочки Аріадни (реабілітована 1955 року).

Сергій Ефрон був розстріляний у Москві в тому ж серпні 1941 року.

 

 

Основні досягнення Цвєтаєвої

 

 

  • На жаль, Марина Іванівна не дочекалася визнання за життя. Їй довелося голодувати і заробляти рідкісними переказами, її виступу, збірники та творчі вечори не були оцінені сучасниками. Проте в даний час Цвєтаєва по праву вважається одним з найяскравіших представників Срібного століття російської поезії, її вірші дуже популярні, багато які з них стали були покладені на музику і стали відомими романсами.

 

 

Важливі дати біографії Цвєтаєвої

 

 

  • 26 вересня 1892 року – народилася в Москві.
  • 1900 рік – надійшла в приватну жіночу гімназію М. Т. Брюхоненко.
  • 1902 рік – сім’я їде за кордон для лікування матері.
  • 1903 рік – пансіон в Лозанні.
  • 1906 рік – смерть матері від сухот.
  • 1910 рік – вийшов перший збірник віршів «Вечірній альбом».
  • 1911 рік – знайомство з Сергієм Ефроном.
  • 1912 рік – заміжжя і народження дочки Аріадни.
  • 1914 рік – роман з Софією Парнок.
  • 1916 рік – збірка «Подруга».
  • 1917 рік – революція і народження дочки Ірини.
  • 1922 рік – імміграція в Німеччину, до чоловіка.
  • 1925 рік – народження сина Георгія.
  • 1928 рік – останній прижиттєвий збірник віршів.
  • 1937 рік – повернення дочки Аріадни в СРСР.
  • 1939 рік – повернення в Москву, арешт чоловіка і доньки.
  • 1941 рік – самогубство.

 

 

Цікаві факти з життя Цвєтаєвої

 

 

  • Особисте життя поетеси (сама Цвєтаєва не любила, коли її так називала і іменувала себе Поетом) невіддільна від її творчості. Кращі свої вірші вона писала в стані влюбенности, в момент самих сильних душевних переживань.
  • В житті Марини було багато бурхливих романів, але одна любов пройшла крізь її життя – Сергій Ефрон, який став її чоловіком і батьком її дітей. Познайомилися вони дуже романтично, у 1911 році, в Криму, де Марина, в той час вже починаюча поетеса, гостювала на запрошення свого близького друга – поета Максиміліана Волошина.
  • Сергій Ефрон приїхав у Крим, щоб підлікуватися після перенесеної сухот і прийти в себе після сімейної трагедії – його мати покінчила з собою.
  • Одружилися вони вже в січні 1912 року, в тому ж році у подружжя народилася донька Аріадна, Аля, як її називали домашні.
  • Незважаючи на те, що Цвєтаєва щиро любила чоловіка, вже через 2 роки після народження дочки вона з головою занурюється в новий роман, причому з жінкою – Софією Парнок, теж перекладачкою і поетесою. Ефрон дуже болісно пережив захоплення дружини, але пробачив, в 1916 році, після бурхливої пристрасті, численних сварок і примирень, Марина остаточно розлучилася з Парнок і повернулася до чоловіка і доньки.
  • У 1917 році, після примирення з чоловіком, Марина народила дочку Ірину, яка стала розчаруванням для матері, яка дуже хотіла сина. Сергій Ефрон брав участь в Білому русі, воював проти більшовиків, тому після Революції покинув Москву і вирушив на південь, брав участь в обороні Криму і емігрував після остаточного розгрому армії Денікіна.
  • Марина Цвєтаєва залишалася з двома дітьми в Москві, сім’я залишилася буквально без засобів до існування і була змушена продавати особисті речі, щоб прогодуватися. Незважаючи на всі зусилля Марини Іванівни зберегти молодшу доньку не вдалося – Вона померла від голоду в притулку, куди його віддала мати, сподіваючись, що там дитина буде краще харчуватися, ніж у холодній московській квартирі.
  • За час розставання з чоловіком Марина пережила ще кілька бурхливих романів, але в 1922 році прийняла рішення виїхати за кордон, до Сергія Ефрону, який зумів передати привіт дружині.
  • Вже з’єднавшись з чоловіком, під час чеського періоду еміграції, Марина познайомилася з Костянтином Родзевичем, якого деякі історики схильні вважати справжнім батьком її довгоочікуваного сина Георгія, який народився у 1925 році. Однак офіційно його батьком є Сергій Ефрон і сама Цвєтаєва неодноразово підкреслювала, що нарешті народила чоловікові сина, частково викупає провину (яку відчувала все це час) за загиблу в післяреволюційній Москві дочка.
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: