Біографія Бориса Пастернака – біографія, цікаві факти, досягнення

Борис Леонідович Пастернак, поет, письменник, перекладач, публіцист – один з найяскравіших представників російської літератури двадцятого століття. Його тонкі, глибокі і філософські вірші і проза переведені на сотні мов, за його творами поставлені вистави на кращих театральних підмостках світу, його спадщина вивчається в найбільших університетах Європи та США. Він – справжня гордість Росії, геній, чия творчість залишиться у віках.

 

Народився Борис Пастернак в Москві, 29 січня 1890 року. Без сумніву, та творча, злегка богемна і дуже волелюбна обстановка, в якій ріс хлопчик, справила величезний вплив на його майбутнє творчість. Батько Бориса Пастернака, Леонід Осипович, відомий графік і професор Московського училища живопису, був майстром книжкових ілюстрацій і працював на найбільші російські видавництва. До того ж, він був блискучий художник-портретист – досить сказати, що кілька його робіт купив П. Третьяковим для Третьяковської галереї, де вони виставлені і зараз. Мати Бориса Пастернака, Розалія Исидоровна, була досить відомою піаністкою, яка дружила з Федором Шаляпіним і ще одним генієм двадцятого століття – композитором Олександром Скрябіним. Серед близьких друзів сім’ї були В. Левітан, В. Полєнов, Н. Ге та інші відомі художники. Тільки уявіть собі, які блискучі люди оточували малого Бориса і як сильно вони вплинули на його особистісний і творче становлення.

 

Борис Пастернак робив великі успіхи в навчанні і в 1907 році закінчив гімназію з відзнакою. Дуже цікавий факт. На прохання батьків, які строго дотримувалися іудаїзму, хлопчик був звільнений від вивчення закону Божого. Тоді навряд чи хто міг подумати, що через досить тривалий період часу, він прийме християнство і його переконаним прихильником до кінця своїх днів. Що саме змусило геніального поета прийняти таке рішення – дослідники його творчості сперечаються і донині.

 

Борис Пастернак і в юності був дуже багатостороннім людиною. Він пробував складати музику, писав непогані картини, захоплювався історією і навіть вчився з 1908 по 1911 рік на історико-філологічному факультеті Московського університету. Потім, захопившись філософією, провів літо 1912 року в стінах Маргбургского університету в Німеччині. Але… кожну хвилину свого життя він відчував потребу писати і викладати свої думки на мові поезії, такому складному, і, одночасно, такому зрозумілою для всіх.

 

Борис повертається в Москву і в 1013 році, у колективному збірнику «Близнюк у хмарах» публікує свої перші юнацькі вірші. Це – перший період творчості Пастернака, період, коли його талант тонкого ліричного поета вже розкривається повною мірою. Проте до 1920 року сам Борис Пастернак, скоріш за все, ставиться до своєї творчості, як до захоплення, а не тій справі, якій він хоче присвятити все своє життя. Він навіть намагається займатися бізнесом, їде на Урал і відкриває в Пермі власний содовий завод, але, як і кожна творчо обдарована людина, швидко терпить фіаско.

 

Переломна подія в житті Бориса Пастернака відбувається в 1921 році. Його родина, як і багато інші представники російської інтелігенції, не знайшовши спільної мови з Радянською владою, залишає Росію та поселяється в Берліні. У 1922 році Пастернак одружується молодої художниці Євгенії Лур’є. Цей шлюб, хоча і подарував поетові сина Євгена, щастя йому не приніс і розпався через 9 років. Правда, в період з 1920 по 1930 рік з’являються прекрасні зразки поезії Пастернака: культовий збірник «Сестра моя – життя» (1922), збірник «Теми і Варіації» (1923 рік), цикл віршів «Висока хвороба» (1925), роман у віршах «Спекторський», який незаслужено обходять увагою багато критики і літературознавці.

 

В кінці двадцятих років Борис Пастернак і звертає пильну увагу на прозу. У 1928 році він видає автобіографічну книгу «Охоронна грамота», у якій відверто розповідає про своїх духовних шуканнях і гранично точно визначає свій погляд на місце мистецтва в суспільстві.

 

Що ж, це був той час, коли Борис Пастернак ще не став ізгоєм в радянській літературі. В 20-е – 30-е роки, він – офіційно визнаний поет, обласканий радянською владою, член Спілки Письменників СРСР, учасник міжнародного конгресу письменників у Парижі. Його обожнює молодь, до нього благоволить Йосип Сталін. У 1932 році він одружується, нарешті-то по любові, на Зінаїди Нейгауз, колишній дружині великого російського піаніста Генріха Нейгауза. Здається, що поет знайшов благополуччя і спокій.

 

Все закінчилося після того, як Пастернак посмів заступитися за репресованих чоловіка і сина Анни Ахматової. Він надіслав Сталіну в подарунок свою нову книгу і записку, в якій висловив надію, що близькі люди великої поетеси будуть звільнені. Але остаточно зіпсувалися у поета стосунки з радянською владою, коли він, в 1937 році, навідріз відмовився підписати листа в якому «творча інтелігенція» нібито схвалювала розстріл маршала Тухачевського. Таке йому пробачити не змогли.

 

Борис Пастернак їде з Москви і поселяється на своїй дачі в Передєлкіно. З цього моменту починається ще один важливий етап його творчості. Він займається перекладами з англійської та німецької. Саме в цей період з’являються перші редакції його геніальних перекладів «Гамлета» та інших трагедій Шекспіра, переклад «Фауста» Гете, який досі вважається неперевершеним. Пастернак продовжує інтенсивно працювати і під час війни. Він робить переклади, а в 1943 році виходить його збірка «На ранніх поїздах».

 

Але головне твір великого письменника ще попереду. Йому він присвятив десять років свого життя, з 1945 по 1955 рік. Він продовжував працювати над ним, навіть перенісши важкий інфаркт і будучи повністю знехтувано офіційною радянською літературною елітою. Роман «Доктор Живаго» – твір вищого рівня, яке можна поставити в один ряд з «Божественною комедією» Данте, «Злочином і покаранням» Достоєвського і «Війною і миром» Льва Толстого. Перше видання роману в перекладі англійською вийшло в Італії, в 1957 році, а друге – через рік, у Англії. У Росії ж «Доктор Живаго» був під забороною більше 30 років. Тільки в 1988 році, після початку перебудови, він вийшов у журналі «Новий світ».

 

Борис Пастернак був чужий для радянської літератури. Йому не могли пробачити багато: вольнодумие, талант, незалежність. Звичайно ж, до меж загострило ситуацію й те, що в 1958 році за внесок у російську ліричну поезію Борису Пастернаку була присуджена Нобелівська премія, від якої його змусили відмовитися. Це остаточно підірвало здоров’я письменника. Він помер 30 травня 1960 року, на своїй улюбленій дачі в Передєлкіно. Некролог був надрукований тільки в «Літературній газеті», та й був він дуже сухий і офіційний, абсолютно невідповідний масштабами особистості, яку в цей скорботний день втратила світова література.

 

 

Основні досягнення Пастернака

 

 

  • Роман «Доктор Живаго» (1955)
  • Переклади трагедій Вільяма Шекспіра, Гете, Шіллера
  • Збірки віршів «Друге народження», (1934 р.), «Грузинські лірики» (1935 р.), «Коли розгуляється» (видано посмертно).

 

 

Важливі дати біографії Пастернака

 

 

  • 1913 рік – виходять перші вірші в колективному збірнику «Близнюк у хмарах»
  • 1921 рік – імміграція рідних Пастернака в Німеччину
  • 1922 рік – одруження на Євгенії Лур’є
  • 1922 рік – програмний збірка віршів «Моя сестра-життя»
  • 1932 рік – одруження на Зінаїди Нейгауз
  • 1932 рік – автобіографічна повість «Охоронна грамота»
  • 1955 рік – «Доктор Живаго»
  • 1958 рік – присуджена Нобелівська премія за внесок у російську поезію, виключення зі Спілки Письменників СРСР

 

 

Цікаві факти з життя Пастернака

 

 

  • Пастернаком, в юності захоплювався музикою, були написані дві прелюдії, а також соната для фортепіано.
  • У 1903 році Борис, що був у ту пору ще хлопчиком, впав з коня, внаслідок чого зламав ногу. Після неправильного зрощення кісток у Бориса назавжди залишилася невелика кульгавість, яку він старанно приховував від оточуючих. Тож вони був позбавлений від військової повинності. Даний епізод, що стався в свято Преображення Господнього, як вважав сам Пастернак, був не випадковий і збудив його творчі сили.
  • Аж до 1989 року у програмі школи з такого предмету, як ” російська література, про існування Пастернака, а, тим більше, про його творчість не згадувалося ні слова. Вперше масовий глядач почув вірші Пастернака в 1970-х в кінофільмі «Іронія долі», де Сергієм Нікітіним була виконана пісня на вірші Пастернака. У той час цитування поетичних рядків Бориса Пастернака від режисера Ельдара Рязанова знадобилася неабияка сміливість.
  • У 1984 році дачу Пастернака в Передєлкіно за рішенням суду у його родичів влади відібрали, передавши в державну власність.
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: